13 квітня 2021

30група       Українська література

49	1	Символічний фінал оповідання Г. Пагутяк «Потрапити в сад». Образна система. Гуманізм твору.	Підручник ст.244- 247
50   51	2	КР № 6. Сучасна українська література (есе або мінітвір). 1. Формальне есе «Мистецтво – засіб саморозкриття особистості» (на прикладі твору одного з постмодерністів). 2.Мінітвір»Містецтво-засіб формування сучасного погляду на світ і               людину в ньому(на прикладі твору одного з постмодерністів).	На аркушах написа ти мінітвір або есе на одну із тем (скинути в особис ті повідомпення)

Опрацювати:

“Потрапити в сад”

Автор – Галина Пагутяк

 

Рік написання – 1989

 

Жанр – оповідання

 

Тема твору «Потрапити в сад» — самотність, безпритульність особистості в суспільстві, байдужому до долі людини. 

 

Ідея оповідання “Потрапити в сад”— розкриття душевного багатства героя, його гідності й самоповаги, доброти й щирості у ставленні до оточуючих та світу.

 

Проблематика — утвердження гуманістичних ідеалів, моральних чеснот.

 

Сюжет та композиція твору “Потрапити в сад”

На початку оповідання автор коротко описує яблуневий сад, що росте на території вокзалу за високою стіною й постійно зачиненими дверима: «З-за високої мурованої стіни визирали гілки з червоними яблучками. Тільки горобцям було вільно перелітати через огорожу».

 

Головний герой — Грицько. У нього немає родини, немає житла, він хворий на невиліковну хворобу (епілепсію). Грицько живе з того, що заробляє грою на гармошці в електричці.

 

Є в Грицька своя заповітна мрія — потрапити до привокзального саду. Шкода лише, що сад недоступний — за високою огорожею. Може, тому героя й хвилює ця мрія: в уяві гармоніста сад стає бажаним місцем для спочинку втомленої душі.

 

Одного дня Грицько провідує тяжко хворого друга Микольцьо, у якого заночував. Микольцьо – самотній, але добрий чоловік. Загалом, Грицько та Миикольцьо дуже сході, авторка виділяє їхні доброту, гідність, людяність, здатність співчувати і мріяти. Його друг, розуміє, що скоро помре, вирішує залишити Грицькові своє майно — хату та вірного собаку. Це — кульмінація твору. Однак такий дарунок викликає у Грицька іронічну репакцію: «А мене в будинок престарілих візьмуть! — весело сказав Грицько. — У лікарні сказали. І зараз би прийняли, та роки поки що не вийшли. Або оженюся, га?».

 

Фінал оповідання — відкритий: Грицько, слухаючи завивання нічної бурі, хвилюється, аби вітер не поламав гілля в саду та не пошкодив хату.

 

В оповіданні немає великих описів, але їх компенсують яскраві деталі. Внутрішній світ головного героя розкривається і через внутрішні монологи та діалоги, авторську присутність у тексті. Композиційною особливістю твору є його своєрідне обрамлення — образ саду на початку оповідання та наприкінці.

 

“Потрапити в сад” характеристика Грицька

Грицько — рано став сиротою, не мав ні домівки, ні родини. Його описано як «мізерного чоловічка в зеленому капелюсі й широких споднях». На життя заробляє, граючи на гармошці по електричках, хоча й знає лише три пісні. Грати хлопця навчив батько, який повернувся з війни калікою.

 

Грицько тяжко хворий на епілепсію, напади хвороби Грицько переживає в лікарні, а взимку інколи живе в сестри. Суспільство засуджує його за жебрацтво, але герой відкидає ці звинувачення, він вважає, що живе чесно і гідно. Він бачить у такому житті свободу вибору й навіть проводить паралелі між собою і відомим філософом: «Григорій Сковорода теж поблукав по світі, а чим моя гармошка за його філософію гірша? Тішуся з того, що були на землі такі люди, як Григорій Савич. Не кожному тісно межи стінами, ой не кожному…».

 

Грицько вважає себе незалежним, і навіть ображається на людей, які вважають його жебраком: «Не любив Грицько бабів з буфету, бо ще давно котрась назвала його жебраком. Бачать люди, що він не жебрак. Красти легше, ніж грати на гармошці по електричках».

 

Попри всі негаразди в житті герой не втратив людяності та доброти. Він підтримує сестру, коли та плаче, співчуває тим, кому важко; хоче бути між людьми («Треба, щоб люди мене виділи і щоб я їх видів»); підгодовує бродячих собак і котів; звертає увагу на те, що товариш Стьопа змерз, непокоїться про його матір, у якої закінчилися дрова серед зими. Коли Грицько, довідався, що його друг Микольця важко хворий, то вирішує залишитися ночувати у того щоб його підтримати.

 

Грицько – неймовірний герой, бо навіть не маючи грошей, дому, він може поділитися останнім, допомогти людині у важкому положенні, висловити співчуття. Незважаючи на бідність Грицько слідкує за чистотою власного одягу.

 

Єдина мрія Грицька потрапити в зачинений сад біля вокзалу: «Грицькові уявлялося, що якоїсь теплої ночі він вилізе з останньої електрички і, йдучи до вокзалу, побачить відчинені двері. Увійде в сад, ляже в сплутану духмяну траву, притулиться щокою до землі-матінки, буде плакати і питати: “У кого я такий вдався — нещасний та волоцюга?”». Для Грицька потрапити в сад — значить потрапити до раю.

 

Галина Пагутяк показує читачам знедолених людей, відторгнутих суспільством з незвичної сторони. Авторка показує читачам трагічну долю дитини війни: батько — каліка, ранню смерть матері, пияцтво і смерть батька, тяжку хвороба — тому цей образ викликає співчуття, а не зневагу. Авторка підтверджує, що наше суспільство надто стереотипне, судить про людину за соціальним статусом, а не за її вчинками.

 

Отже, головний герой із повагою ставиться до людей, сам має почуття власної гідності; уміє прощати, може допомагати людям; він щедрий; любить життя в усіх його проявах; помічає красу навколишнього світу. Такі риси характеру образу Грицька надають йому гармонійної цілісності.

 

 

 

 

 

 

 

 

13 квітня 2021

30група       Українська мова

64-65 Читання й аналіз тексту (підготовка до ЗНО)

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків), виконайте завдання 1—12 до нього.

Текст 1

(1) «І от останнє з цієї історії», — повільно промовив юнак.

(2) — У кожного з нас був свій учитель, — розчулено промовив агроном.

(3-7) — І от уявіть собі: Юрій Нечипоренко раптом приїздить у місто. Юрій хотів бачити свого вчителя, він задовго до зустрічі уявляв собі, як поцілує натруджені руки Григорія Матвійовича, але в той же час йому було якось соромно, ніяково через те, що от він, такий молодий, такий ще порівняно невправний, став відомим усьому світові, у той час як його вчителя знає тільки оце маленьке сонне місто на березі теплого моря.

(8-9) Але всі його побоювання пропали, як тільки він побачив Григорія Матвійовича. Той зовсім не постарів і, здавалось, був ще бадьорішим, ніж кілька років тому.

(10-13) — Ну що ж, — сказав він Нечипоренку, — горджуся тобою, Юро, Ти, може, й забув уже про твого вчителя, але я ще пам’ятаю, як будив тебе вдосвіта і вкладав у твої втомлені руки смичок. Ти тетер лауреат, відомий музикант, але все ж я твій учитель, і ти мусиш ще раз, можливо востаннє, позмагатись зі мною перед людьми, серед яких я прожив усе життя. Ми будемо грати з тобою разом. Згода?

(14) — Звичайно, — відповів йому Нечипоренко. — Як ви скажете, так і буде, Григорію Матвійовичу.

(15-19) На цей не зовсім звичайний концерт зійшлося стільки людей, що невеличкий зал місцевого театру не вмістив і половини їх. Першим виступав Нечипоренко, — так схотів Григорій Матвійович. Ну, лауреат грав так, як мусить грати лауреат — не гірше й не краще, вітали його, як вітають у нас лауреатів — щиро й бурхливо. Але ось одлунали останні оплески. Нечипоренко зійшов зі сцени, сів у першому ряді і тим самим перетворився з виконавця в звичайного слухача.

(20-22) Сусіди півголосом радили Нечипоренкові при появі на сцені Григорія Матвійовича підвестися з свого місця і, стоячи, зааплодувати: хай всі присутні в залі відзначать цей прояв пошани учня до свого вчителя і теж достойно зустрінуть старого музиканта.

(23-24) Завіса довго не відкривалася. Коли ж нарешті вона розсунулася і Нечипоренко рвучко підвівся зі свого стільця, він побачив таке, від чого в нього перехопило подих.

(25-28) На сцені, вишикувавшись у п’ять рядів по вісім чоловік у кожному ряду, стояло сорок ще зовсім юних музикантів — хлопчиків і дівчаток — зі скрипками в руках. У білих сорочечках і в білих блузках, вони стояли тихо, непорушне й усі дивилися на свого вчителя Григорія Матвійовича, який скромно притулився десь збоку.

(29-31) За спиною Нечипоренка немов пронеслося якесь велике зітхання, прошумів зал: то встали зсі присутні. Ще мить — і мертву тишу розбив сплеск чиїхось долонь, і шалені, нестримні овації загриміли в приміщенні.

(32—37) Учитель переміг навіть без гри. Та він не хотів легких перемог — не для того ж він усе життя йшов назустріч труднощам. Коли в залі врешті запанувала тиша, Григорій Матвійович точним коротким рухом затиснув скрипку під підборіддям. Сорок скрипок тієї ж миті теж були затиснуті між ніжними рожевими підборіддями. Найбільший причепа не міг би зробити жодного зауваження, побачивши цих юних музикантів. Центр ваги тіла — на ліву ступню, лікоть лівої руки — навпроти серця, гриф втиснутий великим пальцем, щоб не лягав на долоню — усе так, як у найбездоганніших маестро.

(38—40) Потім Григорій Матвійович ледь помітно кивнув головою, і сорок смичків, мов сорок білих табель, блиснули в повітрі й ударили по струнах, і струни заплакали, немов злякалися, що от їх зараз перегнуть ці білі шаблі, а потім засміялися своїй силі й міцності і заспівали пісню, прекрасну й широку, як море.

(41—43) Нечипоренко слухав до того багато прославлених квартетів, секстетів, був присутній на концертах, де виступали так звані унісони, але таке він бачив уперше. Це було торжество життя старого вчителя, торжество людської праці, це було те, що називають великим і хвилюючим словом — безсмертя...

(44—45) Юнак замовк, і стало чути, як гудуть на автостраді далекі машини. Агроном якийсь час пильно дивився на юнака, потім запитав:

(48) — А ви, пробачте за цікавість, не той самий Юра Нечипоренко?

(47-48) — Яке це має значення? — усміхнувся юнак. — Я учень Григорія Матвійовича — хіба цього не досить? (За П. Загребельним)

648 слів

1. Найточнішим заголовком, який відображає тему тексту, є

А У кожного свій учитель

Б Торжество життя старого учителя

В Один концерт

Г Учитель

2. Основною ідеєю тексту є

А ознайомити з життям і творчістю Юрія Нечипоренка

Б розкрити секрети власної творчої майстерності

В розповісти про безсмертя вчителя

Г поділитися спогадами про випадок із життя

3. Основною функцією наведеного тексту є

А переконання

Б вплив

В оцінка

Г розповідь

4. Безсмертя старого вчителя автор убачає в

А працелюбстві

Б нестримних оваціях після концерту

В бездоганному концертному виконанні маестро

Г продовженні справи його учнями

5. Текст належить до стилю мовлення

А художнього

Б офіційно-ділового

В публіцистичного

Г наукового

6. Синонімом до слова майстерність є

А наполегливість

Б працелюбство

В досконалість

Г захоплення

7. У реченні «...Сорок смичків, мов сорок білих шабель, блиснули в повітрі й вдарили по струнах» автор використовує

А гіперболу

Б антитезу, риторичне запитання

В порівняння, метафору

Г градацію

8. Рядки 41-43 характеризують Юрія Нечипоренка як

А турботливу людину, яка піклується про добробут свого вчителя

Б майстра своєї справи

В прихильника таланту свого вчителя

Г вдячного учня, що схиляється перед своїм учителем

9. Аргумента, що підтверджують високу майстерність старого вчителя, наведено в рядках

А 10-13

Б 20-22

В 32-43

Г 44-46

10. Правильно сформульовано лексичне значення слова унісон у рядку

А людина, яка ходить й діє уві сні

Б гармонійне поєднання двох або кількох звуків при одночасному звучанні

В людина, яка любить багато спати

Г фахівець зі співу

11. Рядки 47—48 характеризують юнака як людину

А талановиту

Б скромну

В вдячну

Г загадкову

12. Напишіть, якими рисами характеру автор наділив юнака у рядках 47—48. Схарактеризуйте й оцініть його поведінку одним-двома реченнями.

__________________________________________________________________________

Текст 2

Форми існування мови

(1—2) Центр кожної мови становить живе розмовне мовлення. Найрозвиненіша й багата мова приречена на повільну смерть, якщо вона виходить з ужитку як засіб щоденного спілкування.

(3-5) Мова — це живий організм, лише духовний, а не фізичний. Вона нерозривно пов’язана із суспільством, і суспільство, за нормальних умов існування мови, здійснює всебічний і різноманітний вплив на її розвиток.

(6—8) Письмові різновиди мови не можуть нормально функціонувати без постійного підживлення з рухливого усного мовлення, у якому, власне, і відбувається реальне життя мови, постійний її, хоч і непомітний у щоденному спілкуванні, рух.

(9—14) Усна мова має багато різновидів. Це і обласний діалект, і розмовна мова міста, і різного роду жаргони — соціальні, вікові, зокрема, так званий, молодіжний жаргон, сленг тощо. Усі ці різновиди мови перебувають у постійному рухові і взаємодії. Тому звуження сфери існування мови не може не но значитися негативно на її розвиткові. Із замуленням і пересиханням усних джерел неминуче застигає

й мертвіє і писемно-літературна форма мови, хоч якою багатою і розвинутою вона б не була. Де припиняється рух, там припиняється життя.

(15—18) Співвідношення між нормованою літературною мовою нації та усним народним мовленням у його територіальних і соціальних варіантах образно висловив французький мовознавець Шарль Балді: «Літературна мова є крижаною оболонкою, яка сковує поверхню потоку, могутнього, бурхливого, часто каламутного. Вона його оберігає, але вона й приховує його таємниці, його життя».

(19—24) Поширена думка про те, що найважливішою формою існування мови є мова художньої літератури, справедлива лише частково. У словесному мистецтві мова найповніше розкриває свої ресурси, проте виживання й розвиток її залежить передовсім від повноцінного функціонування живих усних форм мовлення. Сьогодні маємо розвинену літературну мову, здатну обслуговувати всі сфери суспільного життя, але у великих міських центрах відсутнє повноцінне існування живих форм розмовного мовлення.

(25—31) Для увиразнення нинішніх мовно-культурних проблем можна скористатися поширеним у мовознавстві образним порівнянням живих форм існування мови з дикими рослинами, що ростуть у природному середовищі, а літературної мови — з оранжерейною квіткою, що потребує штучно створених умов. Отже, якщо на початку минулого століття перед українським суспільством стояло завдання виплекати оранжерейну рослину, то тепер корінь мовних проблем полягає в потребі відновити природні стихійні форми існування мови. А це завдання незрівнянно важче, тому що воно потребує зміни мовно-психологічних настанов маси людей різних соціальних прошарків і різного рівня освіти.

(32-34) Масова двомовність має наслідком не тільки зовнішнє звуження сфери вживання української мови. Вона «підточує» її зсередини, створює ґрунт для її внутрішнього розкладу, активізуючи процеси змішування російської й української мов.

(35—37) Кожен носій української мови, живучи в російськомовному місті, постійно перебуває під сильним впливом російськомовного оточення. Це породжує явище, яке мовознавці називають інтерференцією — відхиленням від норми й системи однієї мови під впливом іншої.

(38—43) Загалом інтерференція належить до звичайних явищ розвитку переважної більшості мов, особливо у прикордонних областях, де інтенсивність міжмовних контактів посилюється. Проте, коли стосунки двох мов нерівноправні, коли одна з них загарбує простір іншої, поглинаючи її, однобічна інтерференція переростає в змішування двох мов. Руйнація системи мови, що витісняється, пронизує всі її рівні — і фонетику, і лексику, і граматику, але, оскільки вплив поглинаючої мови здійснюється передусім через усні форми існування мови, найсильнішого розкладу зазнають норми вимови.

(44—49) У реальному житті існує тип змішаної мови під назвою суржик. Це мовна хвороба, що виникає внаслідок намагань носія української мови, переважно вихідця з села, пристосуватись до російськомовного міста. Національну й соціальну природу суржику відображає сам термін, запозичений з сільськогосподарської лексики, де суржик — це «суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші». Перенесене на мовне явище слово позначає змішану мову, суміш із двох мов.

(50—53) На відміну від «нормальної» мови, суржик не становить стабільної системи. Навіть найменш підвладний змінам граматичний кістяк мови в суржику розхитаний і плинний. А фонетичні варіанти слів настільки різняться в індивідуальних проявах, що лишається проблематичною сама можливість встановлення чітких фонетичних характеристик цього типу мови.

(54—59) Ця скалічена мова українських селян, які в зросійщеному місті змушені пристосовувати рідну говірку до «городської» мови. Постійний тиск російськомовного міста негативно впливає й на емоційний стан української людини. Втрата мовної стабільності, усталених норм звичного спілкування, усвідомлення неповноцінності свого пристосованого мовлення пригнічує людину, позбавляє її впевненості в собі, у контактах з оточенням, а тривале перебування в стані мовно-культурного шоку робить невпевненість домінантною рисою поведінки особистості.

(60-63) Поширення суржику засвідчує масштаби розгортання мовної хвороби. Протистояти дальшій суржикізації і пов’язаному з нею соціальному приниженню державної мови могло б створення в українських містах впливових осередків, передусім молодіжних, з виключно україномовним спілкуванням, яке оберігало б державну мову від руйнівного впливу домінувальної російської. (За Л. Масенко)

709 слів

1. Основну ідею тексту найбільш точно наведено в рядку

А відродження мови потребує зміни мовно-психологічних настанов людей різних соціальних прошарків і різного рівня освіти

Б коли стосунки двох мов Нерівноправні, коли одна з них загарбує простір іншої, поглинаючи її, в усному спілкуванні носіїв мови відбувається змішування двох мов

В живе розмовне мовлення є джерелом живлення кожної мови, його замулення і пересихання приводить до загибелі літературної мови

Г суржик впливає на втрату мовної стабільності, усталених норм звичного спілкування, людина усвідомлює своє мовлення неповноцінним, а сама позбавляється впевненості в собі

2. Слово діалект означає

А слова, властиві певній галузі виробництва

Б лексика, співвіднесена з розмовно-побутовим стилем

В слова офіційно-ділового стилю

Г місцевий різновид загальнонародної мови

3. До різновидів усної мови НЕ належить

А обласний діалект

Б мовна інтерференція

В молодіжний жаргон

Г розмовна мова міста

4. Твердження «Літературна мова є крижаною оболонкою, яка сковує поверхню потоку, могутнього, бурхливого, часто каламутного. Вона його оберігає, але вона й приховує його таємниці, його життя» (рядки 17—18) образно розкриває висловлювання

А Письмові різновиди мови не можуть нормально функціонувати без постійного підживлення з рухливого усного мовлення.

Б Із замуленням і пересиханням усних джерел неминуче застигає й мертвіє й писемно-літературна форма мови, хоч якою багатою й розвинутою вона б не була.

В У словесному мистецтві мова найповніше розкриває свої ресурси, проте виживання й розвиток її залежить передовсім від повноцінного функціонування живих усних форм мовлення.

Г Існує співвідношення між нормованою літературною мовою нації та усним народним мовленням у його територіальних і соціальних варіантах.

5. Наслідок масової двомовності НЕ міститься в рядку

А створення ґрунту для внутрішнього розкладу мови

Б здійснення позитивного всебічного впливу на розвиток мови

В зовнішнє звуження сфери вживання української мови

Г активізація процесів змішування російської й української мов

6. На думку автора, на розвиткові мови негативно позначається

А постійне підживлення її з усного мовлення

Б звуження сфери її побутування

В щоденне використання її як засобу спілкування

Г відновлення природних стихійних форм її існування

7. Характеристика суржику як мовного явища НЕ міститься в рядку

А розхитаність і плинність граматичної системи, відсутність чітких фонетичних характеристик

Б тип змішаної мови, який побутує в реальному житті

В мовна хвороба, що виникає внаслідок намагань носія української мови пристосуватися до російськомовного міста

Г створення в українських містах впливових осередків з виключно україномовним спілкуванням

8. Висловлення «Де припиняється рух, там припиняється життя» (рядки 13-14) є

А висновком з попереднього роздуму автора

Б тезою, яку він далі підтверджує

В формулюванням проблеми, спірного питання

Г аргументом, що підтверджує або спростовує тезу автора

9. У словосполученні «домінантною рисою поведінки» (рядки 54—59) прикметник ужито в значенні

А другорядний

Б панівний

В позитивний

Г негативний

10. Шлях подолання суржикізації автор убачає в

А щоденному використанні її як засобу спілкування

Б звуженні сфери вживання української мови, створенні ґрунту для її внутрішнього розкладу

В відновленні природних стихійних форм існування мови

Г створенні в українських містах впливових осередків із виключно україномовним спілкуванням

11. Наведений текст належить до стилю мовлення

А офіційно-ділового

Б художнього

В наукового з елементами публіцистичного

Г публіцистичного з елементами наукового

12. Сформулюйте й запишіть заголовок тексту. Укажіть, що він розкриває — тему чи основну думку.

_______________________________________________________________

Текст 3

Таємничий зелепий вогник

(1-5) Катер прикордонної морської охорони відчалив від пристані.

Такі темні ночі найзручніші для порушників кордону. Це чудово знає весь екіпаж катера, і в ці нічні години немає такого моряка, який би особливо гостро не відчував відповідальності й важливості дорученої справи.

Командир катера чудово знає свою дільницю.

(6—13) Перед виходом катера в море командир мав коротку ділову розмову з начальником загону.

— Товаришу Чертков, — сказав начальник, — ніч темна, на морі туман. Ви розумієте, чому я кажу про це?

— Цілком розумію, товаришу начальник!

— Випадки порушення кордону за останній час збільшились. Будьте уважні, як завжди, і пам’ятайте — ніч надзвичайно темна...

— Її освітить, коли буде треба, прожектор з мого катера, — відповів Чертков.

І тепер, напружено вдивляючись у море, командир пригадав цю свою відповідь начальникові.

(14-17) Моряки казали, що в їхнього командира є якесь внутрішнє відчуття присутності ворога... Раз у раз на непривітні хвилі лягає довгий шлях світла від прожектора.

— Ну, ніченька,— сердиться командир. — Неба від моря не відрізниш...

Він не кидає свого містка. Ліворуч з’являється далека зелена крапка. Звідки тут узявся маяк?

(18-21) Крізь темряву ночі, крізь густий туман десь на березі миготить вогник.

— Дозорний! Ви бачите вогонь?

— Не бачу, товаришу командир!

— Я боюся, що ви проґавили, товаришу Чайка.

(22-23) Командир замовк. Вогник погас. Та тієї самої хвилини він знову замиготів — далекий, як зірка в тумані, далекий і ледве помітний.

(24-29) — Бачу, товаришу командир. Вогник на березі!

— Сам знаю, що на березі, але... підозрілий якийсь вогонь.

— Ми зараз знаходимося проти Слобідки, товаришу командир, можливо, що це з якогось будиночка. На полум’я від вогнища не схоже.

— Ну яке там вогнище! Не забувайте, що зараз година ночі. Навряд чи світитиме хто в такий пізній час. До того ж, хіба вам не відомо, що з моря тут видно всього кілька будинків?

(30-34) Командир зацікавлено й уперто дивився на далекий вогник, пощипуючи себе за голене підборіддя. За цим рухом ховалося хвилювання.

— Вогник зелений, товаришу Чайка, яскраво-зелений.

Чертков викликав на місток свого помічника. Далека зелена крапка почала рухатись. Вона робила щось схоже на круги.

(35-39) — Чи не думаєте ви, що це світло горить на якомусь високому місці — на скелі, може, на даху будинку? — спитав командир.

— Дуже можливо. У всякому разі, це нагадує якусь світлову сигналізацію,— відповів помічник.

— Мені теж здається, що це — сигнали. Ви подивіться — вогник не стоїть на місці, він робить круги. Ним, напевне, керує людська рука.

(40-44) — Ви хочете сказати, що повинна бути відповідь із моря?

— Не знаю, але заходів треба вжити.

— Це ми зараз зробимо. Я гадаю взяти курс просто на вогник.

Чертков подав коротку команду. Катер повернув ліворуч. Та тієї миті далекий вогник погас.

— Ти подивись! — схвильовано сказав командир. — Наче хтось підслухав нашу розмову.

(45-47) Чекали. Вогник не з’являвся.

— Мені теж здається, товаришу командир, — сказав Чайка, — що це світло — справді умовний знак. Не інакше, як сигнал.

(48-51) Командир замислився.

— Може бути, — сказав він. — Але я ніяк не хочу думати, що комусь пощастить провести нас за ніс.

Ніч минула спокійно. Блідий світанок протирав над морем олов’яні мутні очі. Далеко в тумані чорнів берег.

(52-58) Командир напружено розглядав у бінокль Слобідку. Трохи віддалік від селища, на околиці, з-за дерев визирав двоповерховий будинок колишньої панської дачі. Усього будинку не було видно, але над деревами височів його другий поверх із рядом вікон і червонів дах.

«Нічого підозрілого, — подумав командир, — але вогонь... зелений вогонь... І як тепер розбереш, де він світився?»

(57-60) Чертков пригадує, як він перший помітив вогник, як покликав дозорного. Вогник спочатку спокійно мерехтів крізь туман, а потім почав креслити короткі круги. І що далі отак пригадував

командир катера, то все переконливішою ставала думка, що таємничий зелений вогник не що інше, як сигналізація. Тільки кому, чи, бува, не порухпникові кордону?

(61—65) У черговому рапорті начальникові загону Чертков докладно розповів про нічний вогник. Начальник, прочитавши рапорт, викликав командира катера до себе.

Я надаю цьому серйозного значення, — сказав він. — Я з’ясую цю справу, і деяких заходів уже вжито. На слові «заходів» начальник зробив наголос, і Чертков зрозумів, що заходи ці, напевне, досить рішучі й ґрунтовні (За О.Донченком).

662 слова

1. Основну думку тексту сформульовано в рядку

А порушення на морі під час нічної прикордонної охорони

Б таємничий зелений вогник на березі

В охорона завжди готова відреагувати на будь-які порушення кордону

Г екіпаж  катера прикордонної морської охорони відповідально поставився до виконання дорученої справи

2. Час відправки на патрулювання екіпажу катера прикордонної морської охорони підтверджується в рядках

А 6-13

Б 1-5

В 21-23

Г 30-34

3. Командир катера з начальником загону охорони розмовляв

А про погіршення вночі погоди

Б про штормовий вітер

В про уважність, бо збільшилися випадки порушення кордону вночі

Г наказав користуватися під час охорони прожектором катера

4. До слова хвилі вжито епітет у рядках

А 6-13

Б 12-17

В 24-29

Г 48-51

5. Про особливість вдачі командира, на яку звертали увагу моряки під час морської охорони, ідеться в рядку

А мав почуття великої відповідальності за доручену справу

Б сам не вірив у жодне своє відчуття

В мав якесь внутрішнє відчуття присутності ворога

Г завжди дуже пильний на службі й цього вимагав від моряків

6. Зелений вогник на березі зацікавив морських прикордонників, тому що

А світло було дуже яскраве

Б раніше таких вогників прикордонники не помічали

В світло рухалося кругами й нагадувало світлову сигналізацію

Г вогник нагадував полум’я від вогнища

7. Про заходи, яких вирішив ужити командир Чертков, ідеться в рядках

А 35-39

Б 40-44

В 45-47

Г 61-65

8. У реченні «Блідий світанок протирав над морем олов’яні мутні очі» автор використовує

А гіперболу

Б антитезу

В порівняння

Г метафору

9. Про те, що побачив командир на світанку в бінокль, ідеться у рядках

А 45-47

Б 52-56

В 57-60

Г 61-65

10. Командир Чертков був переконаний, що зелений вогник — де

А випадковість

Б сигналізація

В умовний сигнал для прикордонників

Г повідомлення про небезпеку на березі

11. Текст належить до стилю мовлення

А публіцистичного

Б офіційно-ділового

В художнього

Г наукового

12. Висловіть двома-трьома реченнями власні міркування про необхідність почуття відповідальності в будь-яких життєвих ситуаціях.

_______________________________________________________________________

Текст 4

Золотий «Лист» із скіфської доби

(1—6) Улітку 1971 р. увесь світ облетіла звістка про знахідку в скіфському кургані. Це була пектораль — царська нагрудна прикраса. Невеличке шахтарське місто Орджонікідзе на Дніпропетровщині, де й міститься славнозвісний тепер курган Товста Могила, через цю сенсацію на якусь мить стало центром Всесвіту. Знахідка вражала всіх — археологів-професіоналів, що добре знаються на скіфських пам’ятках, і людей, далеких від археології. Відтоді тріумф супроводжує пектораль повсюдно, де б її не виставляли, — усі жадають бачити це диво...

(7—9) Вона вражає своєю довершеністю й витонченістю і в нашу техногенну добу справляє величезний емоційний вплив. Перед нею завмирає шалений ритм епохи, розступаються віки — і ми можемо поринути в далеке минуле півдня нашої країни.

(10—12) Зненацька увірвавшись в історію, скіфи надали їй нового ритму та динаміки. Час появи скіфів — VII ст. до н.е. — збігається з формуванням Великої грецької цивілізації й розселенням греків по узбережжях Середземного і Чорного морів, зокрема й на нашій території.

(13—17) Завдяки мобільності й військовій могутності, а скіфи на той час володіли найдосконалішою зброєю, вони були активною силою. Про них є повідомлення у східних клинописних джерелах, їм присвятив великий розділ своєї книги славнозвісний давньогрецький історик Геродот. Не обходили їх увагою й інші письменники сивої давнини. На свідомість своїх сучасників скіфи справили настільки сильне враження, що й після їхнього зникнення за територією нинішньої України ще довго зберігалася назва Велика Скіфія.

(18—22) На нашій території скіфами залишено тисячі курганів-могильників. Звичай зводити великі насипи над могилами небіжчиків виник у мешканців степу задовго до скіфів — ще у IV тис. до н.е. Скіфи наслідували цю традицію, надавши їй нових рис. Понад 200 років провадяться розкопки курганів, аби повніше зрозуміти й відтворити історію степових народів. На жаль, більшість скіфських могил пограбовано.

(23—28) Над могилами знатних осіб зводили гігантські насипи. Поховальні покої влаштовували глибоко під землею у вигляді катакомб із кількома приміщеннями, де складали всіляке начиння й ховали слуг. Головноі'о ж небіжчика клали в центрі або в спеціальному відділенні — вдягненого в розкішне вбрання, розшите золотими платівками, яке доповнювали дорогі прикраси (сережки, браслети, каблучки, шийні гривни тощо), поруч клали різноманітні речі домашнього вжитку, чоловікам — ще й зброю та військовий обладунок.

(29—32) Серед цих речей траплялися й священні реліквії, як правило, у випадку поховання знаті й особливо царів. Це, наприклад, золотий гребінець із кургану Солоха, оздоблений зверху сценою бою скіфів, срібна амфора з кургану Чортомлик, прикрашена рослинним орнаментом й сценою стриноження коней, срібна з позолотою чаша з Гайманової могили із зображеннями скіфів та інші.

(33—38) До таких речей належить і пектораль. Та все ж вона стоїть і осторонь. І не лише тому, що більшість шедеврів скіфського золотарства було віднайдено давно — ще за часів царату, а відтак мало хто сподівався на таке диво, тим паче, що пектораль було знайдено в пограбованій могилі. Прислухаємося до голосу того, кому пощастило знайти пектораль, — Бориса Миколайовича Мозолевського: «Моя фантазія виявилася надто убогою, щоб уявити собі щось,подібне. Це був витвір не людської руки, а зірка, що впала з неба й перетворилася на золото, уламок блискавки, диво, що стрічається раз на віку».

(39-46) Пектораль виготовлено у формі напівмісяця. Основу її становлять 4 дуги з витих пустотілих трубок, кінці яких приховано в обоймах, до яких прикріплено застібки. Простір між ними заповнено зображеннями. У нижньому ярусі представлено фантастичних і реальних звірів і тварин. На передньому плані бачимо три сцени жахливої боротьби — крилаті страшні грифони з двох боків накинулися на коня. Обабіч лев і пантера долають кабана (справа) й оленя (зліва), а ще далі — собака женеться за зайцем. Завершують композицію нижнього ярусу коники-стрибунці.

Середній ярус — то казкове буяння рослинного світу, особливої окраси якому надають великі блакитні квіти (інкрустація емаллю) і птахи в надзвичайно природних позах.

(47—52) Якщо нижчий і середній яруси пекторалі відбивають світ живої й міфологічної природи, то верхній — це світ людей. Тепле, але вже не спекотне надвечір’я. Двоє немолодих бородатих чоловіків шиють вбрання з овечої шкури. Поруч кобили з лошатами й корови з телятами, далі, з одного боку, хлопець доїть вівцю, а з іншого, — уже закінчив цю справу й затикає амфору. І знову: вівці, кози, Козенята, птахи... Усе пронизано спокоєм, радістю життя. Життєвість сценам додає висока майстерність зображень. Золотий лист із минулого...

(53—57) Варто нагадати, що скіфи тісно спілкувалися з греками й іншими писемними народами, проте не створили власного письма. Тому уявлення про світобудову, своє походження й місце в навколишньому світі, героїчні перекази, міфи, скіфи занотовували у всіляких витворах.

Отож історію скіфів, за влучним висловом поетеси Ліни Костенко, доводиться «по золоту читати»: це панорами скіфського життя, увічнені по золоту майстрами. (За К. Бунятяном)

712 слів

1. Про знахідку пекторалі у скіфському кургані йдеться в рядках

А 1-4

Б 7-8

В 13-17

Г 41-43

2. Призначення пекторалі — це

А жіноча нагрудна прикраса

Б прикраса головного убору

В прикраса верхнього одягу

Г царська нагрудна прикраса

3. Про те, чим вражає пектораль археологів-професіоналів і людей, далеких від археології, ідеться в рядках

А 7-9

Б 13-17

В 29-32

Г 33-38

4. Найбільше переконує нас у реальності існування скіфів

А повідомлення в східних клинописних джерелах

Б тисячі курганів-могильників

В опис у книзі славнозвісного давньогрецького історика Геродота

Г спогади сучасників

5. Аргументи про те, що вплив скіфів на свідомість своїх сучасників був досить сильним, містяться в рядку

А Скіфи зникли як народ, полишивши по собі могильники, які викликають захоплення й дотепер.

Б Сучасники скіфів наслідували багатьох їхніх правителів-царів.

В Сучасники прагнули бути такими ж мобільними й військово могутніми.

Г Після їхнього зникнення за територією нинішньої України довго зберігалася назва Велика Скіфія.

6. Текст належить до стилю мовлення

А публіцистичного

Б офіційно-ділового

В наукового

Г художнього

7. Аргументи стосовно того, що повинно рухати тими людьми, які досліджують могильники, наведено в рядках

А 1-6

Б 18-22

В 23-28

Г 33-38

8. Скіфи передавали уявлення про світобудову, своє походження та місце в навколишньому світі за допомогою

А письма, яке створили у спілкуванні з греками й іншими письменними народами

Б знаків на дощечках

В усіляких витворів із опрацюванням усіх деталей, грою світла

Г написів у курганах-могильниках

9. Композиція нижнього ярусу некторалі завершується

А крилатими грифонами

Б левом і пантерою

В кониками-стрибунцями

Г птахами в природних позах

10. У тексті поєднано типи мовлення

А розповідь з елементами роздуму

Б розповідь з елементами опису

Б опис з елементами роздуму

Г розповідь з елементами опису й роздуму

11. Борис Миколайович Мозолевський, винайшовши пектораль, вигукнув: «Моя фантазія виявилася надто убогою, щоб уявити собі щось подібне», тому що

А мало знав про історію скіфів

Б не чекав на золотий витвір не людської руки

В пектораль була дуже великого розміру

Г пектораль могла бути знищена грабіжниками, які перед цим розрили курган

12. Коротко напишіть, які думки й почуття викликає у вас зміст тексту, яку роль відіграють подібні знахідки в історії людства.

___________________________________________________

 

 

 

 

 

 

13 квітня 2021

23група       Українська мова

34.Повторення вивченого у другому семестрі. Д.з.Повторити матеріал §59-62.

35.Підсумковий урок.

 

Дайте відповіді на запитання(у робочому зошиті)Відповіді надішліть у мої особисті повідомлення.                                                                            Морфологія – це розділ мовознавства, що вивчає...

словниковий склад мови

слово, його будову,  граматичні форми слова, способи вираження властивих слову граматичних значень

звуки і букви мови

словосполучення і речення

ЗАПИТАННЯ №2

Морфологічні норми – це

правильна вимова окремого звука, правильне ноголошення слова, правильне інтонування речень

правила написання слів та їх частин

правила вживання граматичних форм слів і їх поєднання з іншими словами

ЗАПИТАННЯ №3

Вкажіть рядок з іменниками спільного роду

сирота, сіромаха, недотепа, нікчема

круча, груша, неволя, земля

вершина, весна, школа, ластівка

базіка, маля, лисеня, бідолаха

ЗАПИТАННЯ №4

Позначте рядок, в якому всі іменники у формі орудного відмінка однини мають закінчення -ею,(-єю)

межа, надія, перемога, робітниця

тиша, площа, непосида, суддя

вельможа, лівша, дружина, левиця

п’ятниця, сестриця, сім’я, теща

ЗАПИТАННЯ №5

Позначте рядок, в якому всі іменники у формі кличного відмінка мають закінчення -е

Петро, воля, хлопець, Леонід

брат, Дніпро, батько, вулиця

козак, осінь, рід, кінь

Київ, вчитель, місяць,ведмідь

ЗАПИТАННЯ №6

Позначте рядок, в якому іменник зоря не є членом речення

Нічка розсипала зорі злотистії.

Зоре моя вечірняя, зійди над горою.

Вечірня плакала зоря.

На вечірньому небі розсипалися зорі.

ЗАПИТАННЯ №7

Апостроф у формі орудного відмінка ставиться у таких іменниках

повість, радість, ненависть, гордість

любов, кров, мати, верф

піч, міць, ніч, мідь

січ, нехворощ, тінь,сіль

ЗАПИТАННЯ №8

Позначте рядок, в якому всі іменники у формі родового відмінка однини мають закінчення -а

вітер, студент, мотор, майдан

пароплав, майданчик, цукор, чай

Київ, Львів, Миколаїв, Дніпро

бокс, сік, принтер, страх

ЗАПИТАННЯ №9

Позначте рядок, в якому  у всіх іменниках у формі орудного відмінка однини перед закінченням -ю відбувається подовження приголосних

совість, гордість, піч, подорож

пам’ять, сталь, розповідь, сіль

жорстокість, гідність, матір, добрість

роль, гідність, кров, гуаш

ЗАПИТАННЯ №10

Позначте рядок, в якому всі іменники у формі родового відмінка однини мають закінчення -у

Кавказ, Крим, спорт, коридор

іменник, вальс, атом, Дмитро

туман, зошит, дуб, клен

Дністер, світ, радіус, тиждень

ЗАПИТАННЯ №11

Установіть відповідність між іменниками, які вживаються тільки в множині, та назвами, що означають ці іменники

1

Речовини

2

Відрізки часу, свят, обрядів

3

Назви почуттів, станів

4

Географічні назви

А

Черкаси, Альпи,Суми

Б

Вершки, парфуми, дріжджі

В

Канікули, іменини,   вечорниці 

Г

Гордощі, веселощі, прикрощі

ЗАПИТАННЯ №12

Установіть відповідність між різновидами суперечки

1

Дебати

2

Дискусія

3

Диспут

4

Полеміка

А

Публічна, заздалегідь підготовлена суперечка на наукову, суспільну, літературну, моральну тему

Б

Войовнича суперечка, що виникає в результаті протиборства, конфронтації сторін 

В

Суперечка з приводу висловлених у доповіді, програмі дій, заяві пропозицій щодо розв’язання важливих державних проблем

Г

Обговорення спірного питання, на яке висловлюються протилежні точки зору

 

13 квітня 2021

23група       Українська література

35.Підсумковий урок.

Урок-підсумок.

Тема: Узагальнення й систематизація вивченого матеріалу

(1-й курс, 10 клас)

Мета: перевірити рівень засвоєння учнями життєвого і творчого шляху письменників, яких вивчали протягом 1-го курсу, знання змісту творів, понять з теорії літератури; розвивати пам'ять, увагу, спостережливість; формувати кругозір, світогляд учнів; прищеплювати любов до літератури.

Тип уроку: урок-гра.

Обладнання: портретна галерея письменників, ігрові засоби

 

Розминка «Упізнай письменника»

1.     Цей письменник є автором першого соціально-психологічного роману в українській літературі.

2.     Його справжнє прізвище – Іван Тобілевич.

3.     Автор вірша «To be or not to be?».

4.     Цей письменник похований у Чернігові на Болдиній горі.

 

5.     Із 6-го класу він почав збирати свою бібліотеку й за три роки заповнив велику шафу книгами європейських класиків.

6.     Він автор соціально-побутової повісті-хроніки, що відображає українську ментальність, традиції народного побуту й моралі.

7.     Автор, який відобразив єдність краси природи й мистецтва у творі «Блакитна Панна».

8.     Хто порушив модерністську проблему сакрально-містичного зв’язку людини із землею?

9.     Коли на схилі років він звернувся до радянської уряду з проханням дати дозвіл на повернення, щоб хоч померти в Україні, йому грубо відмовили.

 

10. Його називають Бетховеном українського слова.

11. Він є укладачем 4-томного «Словника української мови», організатором і головою товариства «Просвіта».

 

Конкурс «Відгадай твір»

1. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя.

 

2. О, ні! Не самі сльози і зітхання

Тобі судились! Вірю в силу духа

І в день воскресний твойого постання.

   

3. Літ за двадцять до кріпацької волі, з того самого Ромадановського шляху, яким ішов парубок, у село Піски вступив якийсь невідомий захожий.

 

 

4. Чому ж би ні?.. Що ж, - ти зовсім така,

    як дівчина… ба ні, хутчій як панна,

    бо й руки білі, і сама тоненька,

    і якось так убрана не по-наськи…

    А чом же в тебе очі не зелені?

  

5. Тепер я можу спокійно спати, твої міцні стіни стануть між мною і цілим світом. На добраніч нам, ниви…

 

6. Виросте – в нім прокинеться батьківська, героїчна вдача, глибокий, віщий інстинкт по матері, - вони попровадять його в інший світ… І він сповнить ті надії…                             

 

7. Не договорював і не пив до нікого, лиш тупо глядів навперед себе і хитав головою, як би молитву говорив і на кожне її слово головою потакував.

 

 

8. Так, ти богиня! Мати, райська роже.

    О глянь на мене з свої висоти!

    Бач, я, що в небесах не міг найти

    Богів, перед тобою клонюсь тоже.

9. Життя було для нас повільним умиранням. Родились ми на те, щоб в той же день почати умирати, бо смерть була для нас не гірша від життя. Тепер же буде жить на те, щоб жить.                             

 

10. Білі ярки, забившись у холодок під смереку, дивились дурними очима, як качались по мхах двоє дітей, дзвонячи в тиші молодим сміхом.

 

 

11. І може дасться заповіт новий

      І дух нові напише нам скрижалі.

 

 

12. Все, що від тебе в серце впало,

Не загубилось, не пропало…

Моя девіза – йти за віком

І бути цілим чоловіком!

 

 

 

 «Рекламний ролик»

Скласти рекламний ролик до драми феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки.

«Теоретики літератури»

 

Дати визначення понять з теорії літератури.                                                              Соціально-психологічний роман - …

·         Сонет - …

·         Модернізм - …

·         Імпресіонізм - …

·         Новела - …

·         Драма-феєрія - …

 

Конкурс читців

Декламування будь-якої програмової поезії напам’ять.

 

 

 Дати відповіді на запитання(письмово),надіслати в мої  особисті повідомлення.