10.11.2020.

33 група       Українська література

21	Трагічна творча доля Остапа Вишні. Письменник і його час у гуморесці «Моя автобіографія».	Підручн.ст.97(завд 1(письмово),завд.2 -101.Усмішка»Моя автобіографія»
22	Оптимізм, любов до природи, людини, м’який гумор усмішки Остапа Вишні «Сом».	ТЛ: усмішка. Записати і вивчити поняттяТЛ. Підручник ст.101-103.ст.104(відовіда- ти на запитання)

Українська література (Авраменко) 11 клас-https://pidruchnyk.com.ua/1237-ukrliteratura-avramenko-11klas.html

У́смішка — різновид фейлетону та гуморески. Своєрідність жанру усмішки — в поєднанні побутових замальовок із частими авторськими відступами, в лаконізмі й дотепності.

 

Остап Вишня: доля гумориста-мученика

Його називали найбільш тиражним українським письменником і творцем нового жанру – «усмішок». Його по-справжньому любили і читали – і в місті, і в селі. Були навіть випадки, коли селяни ліквідували свою неписемність, щоб самим читати його твори. Він отримував щодня десятки листів з подяками, проханнями допомогти, розібратися (і голова ВУЦВК Петровський напівжартома питав: хто, власне, насправді є всеукраїнським старостою?). Він жартував, висміював, іронізував, незважаючи на трагізм цього самого життя, а незадовго до смерті записав у щоденнику: «Все життя гумористом! Господи! Збожеволіти можна від суму!»

20 років був Павлом Губенком
У біографічних статтях фраза: герой народився такого-то числа такого-то місяця і такого-то року – неминуча. У випадку з Остапом Вишнею все інакше: у нього не одне, а цілих два дні народження. Як Павло Губенко, син селянина з села Груні, що на Полтавщині, він народився 13 листопада 1889 року і наступні 20 років жив з цим ім’ям. У 10 років залишився сиротою, проте закінчив початкову школу і фельдшерсько-військове училище в Києві, де навчався безкоштовно, як син колишнього унтер-офіцера. Тяга до освіти була такою сильною, що в неспокійному 1917 році фельдшер Губенко екстерном склав весь гімназійний курс і вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. А далі – закружляли його революційні події: побував в есерах, із захопленням прийняв Центральну раду, а взагалі стояв горою за неньку-Україну, де тільки міг. В автобіографії згодом писав: «Як ударила революція – закрутився. Будував Україну. Бігав з Центральної Ради до університету, а з університету – до Центральної Ради. Тоді до св. Софії, зі св. Софії – до «Просвіти», з «Просвіти» – на мітинг, з мітингу – на збори, зі зборів – до Центральної Ради, з Центральної ради – на з’їзд, зі з’їзду – на конференцію, з конференції – до Центральної Ради. До того було ніколи, що просто страх... Хотілося, щоб і у війську бути, і в парламенті бути, і в університеті бути, і на національний фонд збирати, і пісень співати. Та куди вам? Де співають – там і я! Де говорять – там і я! Де засідають – там і я. Державний муж, одне слово». Якщо ж оперувати фактами, то наприкінці 1917 року Павло Губенко перейшов на роботу в санітарну управу Міністерства шляхів УНР, у складі цього міністерства евакуювався до Кам’янця-Подільського, де і були опубліковані його перші літературні праці – фейлетони і памфлети. Про початок літературної біографії, будучи вже Остапом Вишнею, згадував так: «Перебуваючи в Кам’янці на Поділлі, написав фейлетон про Денікіна й поніс у «Робітничу газету». Секретарював там Хомик (молодший). Прочитав, сказав: «Добре». І не надрукував. Потім я поніс свій фейлетон до «Народної волі». Редактор (небіжчик Часник) узяв, прочитав, сказав: «Добре». І надрукував». За підрахунками дослідників, за період з листопада 1919 до лютого 1920 року гуморист-початківець опублікував 37 творів – в основному під псевдонімом Павло Грунський.

Народження Вишні
Навесні 1920 року Павло Губенко повертається до Києва, але його відразу ж заарештовує НК: «Під’їхала платформа, мене й посадили. Потім випустили, але я вже з «платформи» не злазив. Нема дурних». Платформа була, звичайно ж, радянською, але вона не заважала тоді любити Україну. Проте, Павло Губенко провів півроку в підвалах НК, звідки йому допоміг вибратися Василь Блакитний. З його легкої руки Павло з’явився в столиці – Харкові, де з квітня 1921 працював у республіканській газеті «Вести ВУЦИК». А 22 липня 1921 року народився на світ гуморист Остап Вишня – в «Селянській правді» було опубліковано фейлетон «Дивак, їй-богу!» з таким підписом.

Псевдонім швидко став настільки відомим, що справжнє ім’я письменника згадували вкрай рідко – тільки в офіційних паперах. Вишні дали кімнату в комунальній квартирі, а згодом він переїхав у будинок «Слово», побудований спеціально для письменників. До цього часу він уже одружився вдруге – на талановитої актрисі театру Варварі Маслюченко. Вперше він побачив її на виставі «Жанна д’Арк» і потім не пропускав жодної вистави за її участі, приносячи – часто на останні гроші – букетик фіалок. У Варвари була донька, і Вишня, одружившись, виховував її як свою. Жили вони в другому під’їзді письменницького будинку, на третьому поверсі, в квартирі № 22.

Зі спогадів Володимира Куліша «Слово про будинок «Слово»: «Зросту вище від середнього, виглядав він як «добрий дядько». Популярність Вишні в ті часи була недосяжною. Сам же Вишня скромний в суспільстві, хороший батько, уважний до знайомих, навіть до дітей, ніколи не відмовляв мені, коли я просив дати мені що-небудь почитати... Ми проходили в його квартиру. На порозі зустрічала нас Цяця – пес завбільшки з доброго теляти... Дружина Вишні – така ж весела і життєрадісна артистка Маслюченко, худенька непосидюча донька Леся – образ своєї мами... Коли Вишня приходив до нас (Куліші жили в третьому під’їзді того ж будинку. – Авт.), то від сміху в нас довго боліли не лише роти, а й животи. Він умів розповідати анекдоти неперевершено. Сам він при цьому голосно, громоподібно реготав».

Він набуває величезної популярність, у пресі один за одним виходять збірки його «усмішок»: «Кому веселе, а кому й сумне» (1924), «Реп’яшкі», «Вишневi усмiшкі (сiльськi)» (1924), «Вишневi усмiшкі кримськi» (1925), «Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився», «Лицем до села», «Укра?нiзуємось» (1926), «Вишневi усмiшкі кооперативнi», «Вишневi усмiшкі театральнi» (1927), «Ну й народ», «Вишневi усмiшкі закордоннi» (1930); двома виданнями (у 1928 і в 1930 році) вийшли у світ чотири томи «усмішок». Їх головна тема – розвінчання недоліків людини й суспільства.

З фейлетону «Українізація» (1926 рік, серед дійових осіб – голова комісії з українізації, два її члена і «радянська панна», звітують перед цією комісією): «А скажіть, будь ласка, навіщо проводиться українізація?» – «Українізація проводиться для того, щоб залишити всіх на посадах, бо якби не українізували, то треба було б усіх повиганяти». «Чим славна наша Україна?» – «Борщем і галушками». «Як буде по-українському: В виду того, что...? – «Позакак». «Все це дуже добре. А все-таки найголовнішого не сказали. Що найголовніше на Україні?». Панна мнеться: «Не знаю... Не знаю». Голова, до дирижера: «Маестро, допоможіть!». (Музика починає грати гопака.) Панна (радісно скрикує): «Гопак!». І вердикт комісії: «Громадянка Ундервуд як знавець українознавства переводиться в позакатегорійні й підвищується з 10 в 14 розряд. Іспит складено на відмінно. Ви вільні».

Ув’язнення – як помилування
Читачі Вишню любили і появи його «усмішок» чекали, як свята. А от критики... Кілька цитат з критики 20-х років: «До дрібниць літературний обиватель», «Остап Вишня – це криза нашого гумору», «Недалеке майбутнє несе забуття Остапа Вишні». До 1934 року визначення стане ще жорсткішим і нещаднішим: «Кулацький блазень Остап Вишня». До цього часу Павло Губенко вже був засуджений на 10 років сталінських таборів.
1933 рік. Розкручується виток репресій проти інтелігенції. 13 травня покінчив з собою близький друг Вишні і сусід по будинку «Слово» Микола Хвильовий. Розповідають, що Вишня три дні, зачинившись у будинку, плакав і повторював: «На кого ж ти нас, Григоровичу, покинув? Що вони з тобою зробили?». Через півроку, 26 грудня, заарештували і самого Вишню. У цей час ішов процес «Української військової організації», і до нього «підключили» трьох письменників – Олеся Досвітнього, Сергія Пилипенка та Остапа Вишню. Їх звинуватили в підготовці вбивства Павла Постишева (другий секретар ЦК КП(б)У), Власа Чубаря (глава Раднаркому УРСР) і Всеволода Балицького (особливий уповноважений ОГПУ в УРСР, з 1934 року – нарком внутрішніх справ УРСР). Перший в Україні позасудовий і закритий «терористичний» процес відбувся в Харкові 3 березня 1934 року. Лише Остапа Вишню було «помилувано», він отримав десять років таборів. Інших дев’ять осіб, обвинувачених у справі УВО (ще не завершеній – усього було заарештовано 148 осіб), розстріляли.

Остап Вишня опинився в Ухтпечтабі. Варвару Маслюченко звільнили з театру і наказали їй виїхати з Харкова. Жінка з маленькою донькою на руках залишилася без будь-яких засобів до існування. Після тривалих клопотань і оббивання порогів їй дозволили перебратися до чоловіка в табір. Разом з донькою вона проїхала майже дві тисячі кілометрів, але за місяць їй сказали, що сім’я не має права жити разом з арештантом, і Варвара з дочкою змушені були поїхати. У 1937 році Остап Вишня потрапив до числа смертників і дивом залишився живий. Його погнали в інший табір за 800 кілометрів, але через бездоріжжя конвоїри збилися з правильного шляху, а коли нарешті дісталися до «пункту призначення», виявилося, що керівництво НКВС в особі Єжова усунуто, також усунено і верхівку табору, і розпорядження знищити письменника було чи то забуто, чи то скасовано. «Як дасть Бог вижити каторгу – то нехай мені рука всохне, як візьму перо в руки. Тільки – Сибір, глушина! Сільця розставляю і рибу ловлю» – розповідав Остап Вишня своєму другові, Йосипу Гірняку, актору театра «Березіль», в’язню того ж табору. Звільнили Остапа Вишню в 1943-му; як кажуть, його близьким друзям Олександру Довженку, Юрію Яновському і Миколі Бажану вдалося виклопотати звільнення друга: Сталіна переконали в тому, що країні у воєнний час особливо необхідні його «усмішки». З яким настроєм він їх писав, чого коштував цей сміх крізь сльози – сьогодні можна тільки здогадуватися. У 1955 році Остапа Вишню реабілітували, а 28 вересня 1956 року він помер. Кажуть, що він жартував аж до смерті...

«Просто не любив я печальних лиць, бо любив сміятися. Не переносив я людського горя. Давило воно мене, плакати хотілося... Я народний слуга! Лакей? Ні, не пресмикався! Вождь? Та Боже борони!.. Пошли мені, доле, сили, уміння, талану, чого хочеш, тільки щоб я хоч що-небудь зробив таке, щоб народ мій у своїм титанічнім труді, у своїх печалях, горестях, роздумах, ваганнях, щоб народ усміхнувся!.. щоб хоч одна зморшка його трудового, задумливого лиця, щоб хоч одна зморшка ота розгладилася!». Остап Вишня.

 

 

 

 

 

 

 

10.11.2020.

33 група       Українська мова

24

Пасивні конструкції

Підручник§25,впр.5,7.Опрацювати рубрикуКультура мовлення(ст.84)

      Українська мова (Авраменко) 11 клас-https://pidruchnyk.com.ua/1239-ukrainska-mova-11-klas-avramenko.html

 

 

Безособова дієслівна форма на -но, -то

Безособова форма на -но, -то твориться від пасивних дієприкметників за допомогою суфікса -о: записаний — записано, налагоджений — налагоджено, накритий — накрито. Ця форма повністю зберігає правопис дієприкметників, від яких вона утворена: зачинений — зачинено, в’їжджений — в’їжджено.

пасивний дієприкметник (який?)(записаний)записаноийбезособова формана -но, -то(що зроблено?)(записано)

Безособову форму на -но, -то вживаємо тоді, коли хочемо наголосити на виконаній чи виконуваній дії. Ця форма має два минулі і майбутній часи: було зроблено, зроблено, буде зроблено.

Безособова форма на -но, -то вживається звичайно в значенні “хтось щось зробив”. Рідше ця форма вживається стосовно до явищ природи.

У діловому мовленні вживаються незмінні дієслівні форми на -но, -то замість пасивних дієприкметників, коли є потреба наголосити на дії, а не на ознаці: виконано, запропоновано, реорганізовано, досягнуто, набуто.

25

Неповні речення

Підручник§26-27.Впр.2,7 Культура слова(опрацювати)

Перегляньте урок про неповні речення:

https://www.youtube.com/watch?v=kZmY35vlZnA&ab_channel=%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%96%D0%B4%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%96

10.11.2020.

31 група       Українська мова

Урок 29.    Просте ускладнене речення

Завдання: Підручник§28-29.Впр.6,7(2)

                                     Ускладнення речень

1.однорідними

членами

Іроси, і птиці,

ітрави з зорею

вітають мене

(В. Сосюра).

2.відокремленими

членами

Я люблю українське село, повне шуму, повне

дум

(В. Сосюра).

3.звертаннями

Сонце! Сонце!

Це тебе, довіч-

ний світе, стрі-

ваючи, вітає земля

(Панас Мирний).

4.вставними

компонентами

Правда, Чіпка мій моторний, удатний

(Панас Мирний).

вставленими

компонентами

Радика мама

(тата в нього не було) була вчителька музики

(Ю. Яновський).

 

 

Виконайте вправи

 

Розставляючи пропущені розділові знаки, випишіть речення зі сполучником та (та й) у такому порядку: а) прості речення з однорідними членами, б) складні речення. Уставте, де потрібно, пропущені літери, апостроф.

1. Старому та слабому годи, як малому. 2. Сало гамкнув та на кота зв...рнув. 3. Пр...рівняв св...ню до коня та шерсть не така. 4. Пішов глеч... к за водою та й пропав там з головою, 5. М...яко стеле та твердо спать. 6. Зліз кіт на сало та й кр...чить: «Мало!» 7. Чує кіт у глеч...ку молоко солодке та морда коротка. 8. Вийшли ж...нці в полежати та й забули с...рпи взяти. 9. У Сірка очей позичив та й байдуже! 10. Зароби кревно та і з...їж певно. 11. Слова ласкаві та думки лукаві. 12. Розуму палата та ключ від неї загубл...ний. 13. Ліпше без в...чері лягати та без боргів уставати. 14. Не лінися рано вставати та змолоду більше знати. 15. Не журись та за діло б...рись. 16. Намірся та не вдар. 17. Він би і рад косити та нікому косу носити (Народна творчість).

5. Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. Уставте, де потрібно, пропущені літери, апостроф, розкрийте дужки.

1. У п...чі щось бухнуло заш...піло зас.чало (М. Коцюбинський). 2. Індик крут...ться та дметься іволга л...тить сміється. Мавпа пл...гає стр...бає мишка з норки виглядає (О. Олесь). З.Ну, та бабуся хоч і була замотана в хустку а показала себе молодчиною (В. Винниченко). 4.І в передпокої і в кор...дорі було тихо (Ю. Смолич). 5. На зорі зад...вивсь хлопчина але своєї (не) знайшов (В.-І.Антонич). 6. Беркути (ні) коли (не) сплямують (ні) своїх рук (ні) свого сер...я підступно пролитою кров...ю! (І. Франко) 7. Гуртом вибігли серни потр...мтіли на тонен...ких ногах та й почали щ...пати траву (М. Коцюбинський). 8. По діброві вітер виє гуляє по полю край дороги гне тополю до самого долу (Т. Шевченко). 9. У в...лике м...стецтво вступав хоч і од...ржимий бажан...ям матер...ально підтримати враз збіднілу сім...ю але й безмірно закохан...ий у муз... ку Іван Алчевс...кий (А. Шелест). 10. Більше (не) міг сказати (ні) один (ні) другий (І. Франко). 11. Любіть травинку і тваринку і сонце завтрашн...го дня в...чірню в поп...лі жаринку шляхетну інохідь коня (Л. Костенко). 12. Садок був (не) величкий але рясний. Тут були яблуні сливи вишні (Б. Грінченко). 13. Оксен Гамалія (ні) дать (ні) взять у свого батька вдався (Гр. Тютюнник). 14. Вже (не) тільки в очах а й на її обезкровленому облич...і проход...ть тінь надії (М. Стельмах). 15. Усе міняється оновлю...ться рветься у ранах кров...ю сходить з туги в груди б...є замулю...ться мулом порохом б...реться а потім знов з...леним(з) під з...млі встає (П. Тичина). 16. (Не, ні) марної слави (не, ні) сміху пустого я сліз буду в світі шукати (Леся Українка). 17. А колись над містечком стояло хоч і вбоге але ясне й ласкаве сонце (М. Хвильовий). 18. Другого дня пр...томилась я дуже та й сіла ...почити в холодку під в...рбою (Марко Вовчок). 19. (Не, ні) Богу свічка (не, ні) чортові ладан (Народна творчість).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10.11.2020.

20 група       Українська мова

45

Розрізнення прислівників і співзвучних сполук

Підручник§46.Впр.2,7

Українська мова (Авраменко) 10 клас 2018-https://pidruchnyk.com.ua/1168-ukrainska-mova-10-klas-avramenko.html

Прислівники

Потрібно відрізняти прислівники від співзвучних сполук, утворених поєднанням прийменника з іменником чи словами інших частин мови. Наприклад: збоку, вгорі (прислівники) - з боку, в горі (співзвучні сполуки). У співзвучних сполуках іменник завжди зберігає своє лексичне й граматичне значення, називає конкретний предмет (якийсь двір, якийсь день, якусь гору), а прислівник лише абстрактно вказує на місце, напрямок, час тощо.

Написання

Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником (прикметником, числівником), пишемо разом, а співзвучні з такими прислівниками сполуки - окремо або через дефіс.

Прислівники	Співзвучні сполуки
згори Подивився згори.	з гори (прийменник + іменник) Альпіністи спускалися з гори.
вдень Закінчили роботу вдень.	в день (прийменник + іменник) Побачилися в день зустрічі.
напам’ять Вивчив вірш напам’ять.	на пам’ять (прийменник + іменник) Бабуся скаржиться на пам’ять.
поволі Річка тече поволі, стиха.	по волі (прийменник + іменник) Чи по волі своїй, чи по неволі?
по-новому Тепер живемо по-новому.	по новому (прийменник + прикметник) Туристи пішли по новому мосту.
вдвох Вони вдвох швидко прибігли.	в двох (прийменник + числівник) Жили в двох кімнатах.
уперше Він приїхав до нас уперше.	у перше (прийменник + числівник) Постукав у перше вікно.

Зверніть увагу!

Іноді розрізнити прислівники й співзвучні сполуки допомагає наголос. Наприклад: навіки - на віки, набік - на бік, насміх - на сміх.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10.11.2020.

10 група       Українська література

11

Контрольна робота 1. Творчість І. Нечуя-Левицького й Панаса Мирного (розгорнуті відповіді на запитання).

Виконати контрольну роботу(на аркушах)

 

Завдання контрольної роботи

 

Література 70-90-х років ХІХ ст
Творчість І.Нечуя-Левицького, Панаса Мирного

1 Який твір називають «ареною людських пристрастей»?

А«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»Б«Маруся»В«Кайдашева сім'я»Г«Мартин Боруля»

2. До яких позасюжетних елементів найчастіше вдається автор «Кайдашевої сім’ї»:
а) описи; б) роздуми; в) ліричні відступи; г) публіцистичні відступи.

3. «Польова царівна» - так назвав Панас Мирний одну з героїнь роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Це:
а) Мотря;
б) Галя;
в) Христя;
г) баба Оришка.

4. Що є предметом зображення в повісті І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»:
а) трагічні події українського села, пов’язані з підготовкою до реформи 1861р.;
б) традиційний патріархальний устрій українського села;
в) сім’я як середовище безперервних конфліктів, зумовлених надто великою кількістю людей;
г) розшарування селянства, розпад патріархальних норм родинного життя під тиском пореформених обставин, темрява і неуцтво, індивідуалізм.

5. Визначте специфічність гумору в повісті «Кайдашева сім’я»:
а) гумор з елементами іронії, наближеної до сатири; б) сміх крізь сльози співчуття;
в) викривальний сміх; г) гумор заради розваги.

6. Вкажіть, який жанр української прози започаткував І.Нечуй-Левицький:
а) соціально-побутову повість; б) ліро-епічний роман;
в) соціально-психологічний роман; г) психологічну новелу.

7. Визначте головну проблему роману-епопеї «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»:
а) неможливість реалізації творчих задумів героя за умов кріпацтва;
б) конфлікт між багатими і бідними як головний конфлікт ХІХ ст.;
в) конфлікт «пропащої сили» з патріархальним середовищем пореформеного села;
г) конфлікт батьків і дітей.

8. Словами: « Сам – предводитель; родичі – урядники; справник, суддя, підсудки – все то зяті, родичі зятів, племінники,,, Як квочка курчат збирає під крила, так … придбав до своїх лап цілий повіт...», – автори роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» характеризують:
а) Максима Ґудзя;
б) Чіпку Варениченка;
в) Василя Польського;
г) сотниченка Саєнка.

9. З’ясуйте, у чому виявилось новаторство роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»:
а) у створенні першого зразка соціально-психологічного роману, в якому розкрито соціальну дійсність в усіх її суперечностях та впливовості на формування характеру особистості;
б) у створенні багатогранного, динамічного образу селянина-борця, формування якого спричинене розоренням селянства;
в) у всебічному показі життя українського пореформеного села;
г) у показі причин розшарування селянства, розпаду патріархальних норм родинного життя під тиском пореформених обставин.

10. Яким правилом керувався в житті «чесний труженик» Грицько Чупруненко:
а) «Коли б можна, – увесь би цей світ виполонив, а виростив новий… Тоді б може й правда настала!..»;
б) «Береженого й Бог береже»;
в) «Своя сорочка ближче до тіла»;
г) «А що люди про мене скажуть?».

Дайте розгорнуту відповідь на  запитання (4 б.)

11. До якого жанру належить твір Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я»? Відповідь аргументуйте.

12. Доведіть або спростуйте тезу: «Злочин завжди перекреслює найблагородніші поривання».