14 січня 2021

14група       Українська мова

Наголос. Основні правила наголошування слів

Варіантне наголошування слів. Словорозрізнювальний, форморозрізнювальний і діалектний наголоси

 

Завдання: підручник§26-27 Впр.6,7

Наголос — це посилення голосу на одному зі складів слова: навча́ння, книжко́вий, усере́дині, майбуття́.

Такий наголос називають словесним.

Звук і склад, на які падає наголос, називають наголошеними. Решта голосних звуків і складів у слові є ненаголошеними.

Наголос в українській мові:

• вільний, тобто не закріплений за певним складом, як, скажімо, у французькій мові на останньому чи в польській на передостанньому складі слова;

• рухомий, тобто, може змінювати місце в різних формах слова: кни́жка (одн.) — книжки́ (мн.), сторі́нка (Н. в. одн.) — сторінка́ми (Р. в. мн.).

Нормативне наголошування слів є необхідною ознакою культурного й грамотного мовлення.

 

Основні принципи наголошування іменників

1. У більшості випадків іменники множини мають наголос на закінченні: наприклад, загадки, огірки.

2. У більшості іменників жіночого роду із суфіксом -к при утворенні множини наголос переходить у закінчення: наприклад, тарілка – тарілки, книжка – книжки, АЛЕ: сусідка – сусідки.

3. Іменники, що утворилися від дієслів, мають більше ніж два склади та закінчуються на -ання, частіше всього мають  наголошений суфікс: наприклад, читання, завдання. АЛЕ: бігання, нехтування.

4. В іншомовних словах, що позначають міри довжин, зазвичай наголос падає на -метр: наприклад, сантиметр, міліметр, дециметр. АЛЕ в назвах пристроїв – по-інакшому: термометр, барометр.

Основні принципи наголошування прикметників

1. Суфікс прикметників -еньк-, що позначає пестливість, завжди є наголошеним: наприклад, маленький, чорненький, гарненький.

2. У більшості випадків, коли прикметник має два склади, наголос падає на другий склад (тобто на закінчення): наприклад, дзвінкий, новий, тонкий, котрий.

Основні принципи наголошування дієслів

1. Правила наголошування дієслова «бути» наступні: в теперішньому часі - бути, будемо, проте в минулому часі: була, було, були.

2. Багато дієслів мають наголос на останньому складі: наприклад, нести, везти, мести.

3. Дієслова із закінченнями -емо, -имо, -ете, -ите мають наголос на останній літері: наприклад, веземо, ідемо, підете. АЛЕ: будемо, гуркочемо, залишите.

4. Інфінітив -ти: навестИ, віднестИ

Основні принципи наголошування числівників

1. У числівниках, що закінчуються на –десят, наголос припадає на останній склад: наприклад, п’ятдесят, сімдесят.

2. У числівниках, що закінчуються на –адцять, наголошений передостанній склад: наприклад, дванадцять, вісімнадцять.

У деяких словах, які будуть на ЗНО, наголос не піддається правилам, його потрібно тільки запам’ятати.

асиметрІя
борОдавка
бюлетЕнь
вимОга
вимОва
вИпадок
вітчИм
граблІ
горошИна
грОшей
дІтьми
довІдник
дочкА (але дОнька)
заіржАвіти
зубОжіти (зубОжілий, зубОжіння)
діалОг
каталОг
квартАл
кропивА
кУрятина
мАркетинг
ненАвидіти (ненАвисть, ненАвисний)
одноразОвий
Олень
отАман
перЕпис
псевдонІм
рАзом
серЕдина
симетрІя
спИна
фартУх
фенОмен
цемЕнт
цЕнтнер
чорнОслив

***

Для зручності також таблиця з наголосами на складах:

1-й

2-й

3-й

4-й

вАги
вИпадок
вІльха
вчЕння
гЕтьман
дАно
дОнька, дОньчин
(але дочкА, доччИн)
жАлісливий
зрУчний
кАмбала
кИшка
кОлія
кОсий
нІздря
Оцет
пОмилка (рідше – помИлка)
пОсмішка
прИщіпка
рИнковий
рАзом
рУно
спИна
стАтуя
фОльга
фОрзац
цЕнтнер
цИган
щИпці
Яловичина

абО
аджЕ
алЕ
арАхіс
борОдавка
вибОїна
визвОльний
вітчИм
вперЕміш/ж
всерЕдині
гуртОжиток
данИна
допІзна
експЕрт
жадАний
житлО
індУстрія
іржАвіти
квартАл
мерЕжа
надлИшок
отАман
позАторік
почАсти
промІжок
пулОвер
серЕдина
танОк
тризУб
цемЕнт
ціннИк
чорнОслив
чорнОзем

бюлетЕнь
верблюдИця
гастронОмія
горілИць
горошИна
двоскладОвий
диспансЕр
джентльмЕн
докумЕнт
жалюзІ
запитАння
інженЕрія
інструмЕнт
каталОг
металУргія
некролОг
низинА
перелЯк
псевдонІм
симетрІя 
соломИнка
урочИстий

безготівкОвий
безперестАнку
буржуазІя
ветеринАрія
дешевинА
медикамЕнт
нафтопровІд
начистотУ
невитравнИй
неврастенІя
недовіднИй
сирокопчЕний
щодобовИй

 

***

Запам’ятати також потрібно слова з подвійним наголосом: 

пОмИлка, зАвждИ, назАвждИ, правОпИсний, прОстИй, слІзьмИ, рОзбІр, АлфавіІт, веснЯнИй, доповІдАч, зАвждИ, дОговОру, жАлібнИй, м ‘Я’зовИй, пЕрвІсний, перЕстАрок, пОмИлка, прОстИй, тАкОж.

Розуміємо, що наголос – тема не з легких, тут потрібно мати відмінну пам’ять. Тому надаємо вам декілька порад по запам’ятовуванню наголосу в словах:

1. Багато-багато разів перечитайте слова! Скоро ваш мозок запам’ятає їх та буде видавати «на автоматі». Тільки читати вголос!

2. Пограйте у картки: з одного боку картки напиши слово без виділення наголосу, а з іншого – з виділенням наголошеного складу. Поки робитимеш картки, вже багато запам’ятаєш!

3. Ті слова, що ніяк не можеш запам’ятати, напиши на папірцях та приклей вдома на місця, куди часто дивишся – наприклад, на холодильник.

4. Слова з наголосом, що ти запам’ятав, намагайся застосовувати в мовленні якомога частіше, щоб це відклалося в твоїй пам’яті.

 

 Прочитайте подані в двох колонках речення, правильно наголошуючи виділені слова.

Буду шукати сама, де дорога моя (Леся Українка).

Пам’ять серця,— о, вона

жорстока,

Та без неї тяжче, як при ній!

(М. Рильський)

До сліз дорога ця земля під ногами! (І. Нехода)

Серця українців б’ються в унісон по всьому світу (Укрінформ).

• У якій парі речень наголос допомагає розрізнити лексичне значення слів? граматичні форми одного слова?

• Як ви розумієте вислови пам'ять серця та серця б'ються в унісон?

Рухомий і вільний характер наголосу забезпечує йому здатність виконувати такі функції:

смислорозрізнювальну (старовинний за́мок — хитромудрий замо́к; дружні зв'язки́ — голосові зв'я́зки);

• форморозрізнювальну (слова пі́сні — лунають пісні́; біля вікна̂ — світяться ві́кна).

Отже, наголос може бути засобом розрізнення лексичного і граматичного значень слів.

. Витлумачте лексичне значення поданих слів. Скористайтеся Тлумачним словничком.

Батьківщи́на — ба́тьківщина, сім’я́ — сі́м’я, прошу́ — про́шу, лі́карський — ліка́рський, шко́да — шкода́, ні́коли — ніко́ли.

• Дві пари слів (на вибір) уведіть до самостійно складених речень.

. Перепишіть, позначаючи у виділених словах місце наголосу.

Лікарські поради, лікарські трави. Людські очі, людські стосунки.

Вітряний день, вітряний двигун. Шампунь від лупи, збільшувальне скло для лупи.

 

 

14 січня 2021

24група       Українська мова

 

Урок 11.                       Написання не, ні з різними частинами мови

Завдання:          Підручник§47,впр2,5,7

Українська мова (Авраменко) 10 клас 2018-https://pidruchnyk.com.ua/1168-ukrainska-mova-10-klas-avramenko.html

Перегляньте відеоурок з теми за посиланням:

 

https://www.youtube.com/watch?v=pQiP_rSWdP0&ab_channel=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%97%D0%9D%D0%9E

 

Правопис частки НЕ

Правила

Приклади

Разом НЕ пишуть

якщо слово без не не вживається:

невдаха, нездара, негода, неук; невблаганний, невпинний, нещадний; невдовзі, невтямки, неподалік, нещодавно, нехотя; неволити, нездужатися, незчутися, ненавидіти, непритомніти, непокоїти, нехтувати; але: неславити (ганьбити), не славити (не прославляти)

якщо йдеться про нове поняття:

небезпека (загроза); небилиця (вигадка); неволя (рабство); недоля (лихо); недруг (ворог); недовіра (підозра); неправда (брехня)

з прикметниками й прислівниками:

невибагливий (скромний у вимогах), невмілий (безпорадний)

якщо при дієприкметнику немає пояснювального слова

незасіяне поле

в префіксі недо-, який указує на неповноту дії

недочувати (погано чути), недоїдати (погано їсти) та ін.

Окремо НЕ пишуть

з прикметниками й прислівниками, коли в реченні щось заперечується:

Іноді таке заперечення підсилюється заперечними словами ні, ані, ніяк, нітрохи, ніколи, ніде, ніщо, ніхто й ін.

робота не важка; дорога не далека; надворі не холодно. робота аж ніяк не важка; ні, дорога не далека; надворі нітрохи не холодно; нам ніщо не страшне

з усіма формами дієслова (крім дієприкметника)

не робити, не сказавши, не робитиму;

з числівниками, займенниками і прийменниками

не два, не перший, не ми, не наш, не будь-який, не до речі, не з руки; виняток: неабиякий і не абиякий

з дієприкметником, якщо при ньому є пояснювальне слово або він виконує роль присудка

не чуваний (коли?) ніколи, не знаний (де?) тут; трава не скошена

якщо заперечують щось

не друг (а товариш, співробітник, просто знайомий, випадкова людина, ворог)

якщо є протиставлення:

робота не важка, а легка; дорога не далека, але й не близька; надворі не холодно, а так собі

З дефісом НЕ пишуть

якщо вживається як префікс в іменниках — власних назвах

не-Європа

Правопис частки НІ

Правила

Приклади

Разом НІ пишуть

у заперечних займенниках і прислівниках

ніхто, ніякий, ніде, нікуди, ніяк

якщо слово без ні не вживається

нікчемний, нічліг

Окремо НІ пишуть

якщо вживається для заперечення наявності предмета чи ознаки, а також у стійких словосполученнях без дієслова- присудка

ні краплини; ні се ні те; ні так ні сяк, ні на макове зерно

якщо виступає повторювальним сполучником із заперечним єднальним значенням

Не люблять кайданів ні слово, ні ідея (М. Рильський)

із займенниками та прислівниками, від яких відокремлюється прийменником:

ні в кого, ні при чому, ні в скількох

Дослідження-аналіз

► Поясніть, як правильно писати слова з навскісною рискою.

1. Не/багаті у мене скарби, але й ті я не всі зберіг, залишивши для віршів фарби і думок не/швидкий розбіг (В. Симоненко). 2. Дурний язик голові не/приятель (Народна творчість). 3. Був білий світ не/білий вже, а чорний (Л. Костенко). 4. Садок був не/величкий, але рясний (Б. Грінченко). 5. Гурту і вовк не/страшний (Народна творчість).

 

Готуємося до ЗНО

1. Правопис часток не, ні. У якій групі слів усі вони з часткою не пишуться окремо?

А Не/затоплена місцина, ніким не/торкана роса, не/завершена робота;

Б не/почорнілий від часу паркан, не/просохла земля, не/розсідланий кінь;

В не/завершена книга, не/підбілена верба, не/виконане завдання;

Г не/прив’язаний звечора човен, ще не/забута образа, нічим не/ захищений порт?

2. Приведіть у відповідність варіанти написання з прикладами.

Частку не пишемо:

1 Разом

2 Окремо

Частку ні пишемо:

3 Разом

4 Окремо

А Ні/старовини, ні/я не дорікаю, ні/живий ні/мертвий, ні/так ні/ сяк

Б Не/бажано, не/п’ять, не/сказане, не/доїсти

В Не/гайний, недо/лік, не/голосно, не/обережний

Г Ні/сенітниця, ні/кчема, ні/звідки, ні/хто

Д Ні/коли, ні/туди ні/сюди, ні/до/ кого, ні/яково

Е Не/щодавно, недо/робок, не/оковирний, не/той

3. У якій групі слів усі вони з часткою не пишуться разом?

А Не/помічений човен, не/підписані документи, ці не/забутні мрії;

Б не/бачена краса, не/полита досі розсада, не/бачена ніколи квітка;

 

Урок 12.Контрольна робота.Орфографічна норма(завдання виконати на аркушах,для перевірки надіслати в мої особисті повідомлення).

 


Запитання 1

З великої букви треба писати ЛИШЕ перше слово

варіанти відповідей

 

(О,о)рганізація (О,о)б'єднаних (Н,н)ацій

 

 

(К,к)абінет (М,м)іністрів (У,у)країни

 

 

(В,в)сесвітній (Д,д)ень (З,з)емлі

 

 

(Н,н)аціональна (П,п)ремія імені (Ш,ш)евченка

 

 

(М,м)іжнародний (Ж,ж)іночий (Д,д)ень

Запитання 2

Правил уживання великої букви дотримано в рядку

варіанти відповідей

 

Шевченків "заповіт"

 

 

Шевченківські твори

 

 

сузір'я Чумацький шлях

 

 

Одеський Національний університет імені І.І.Мечникова

 

 

Шевченківська премія

Запитання 3

Неправильно позначено для переносу слова в рядку

варіанти відповідей

 

зо-зу-ляс-тий, хо-джу, зао-хо-ти-ти

 

 

бай-ду-жий, книж-ка, ре-пу-та-ція

 

 

осі-нній, прий-ти, зас-ма-жи-ти

 

 

при-тру-си-ти, ма-йор, за-ря-дний

 

 

на-ро-джен-ня, ча-вун-ний, роз’-яс-ни-ти

Запитання 4

Правильно скорочено слова в рядку

варіанти відповідей

 

5 ст. (5 сторінок)

 

 

і т. інш. (і таке інше)

 

 

Півн. крим. канал (Північнокримський канал)

 

 

півд.сх. (півленно-східний)

 

 

Півд. Зах. залізниця (Південно-Західна залізниця)

Запитання 5

не пишеться РАЗОМ з усіма словами в рядку

варіанти відповідей

 

не/об’єктивні причини, час такий не/веселий

 

 

не/обачний вчинок, не/друг, а ворог

 

 

ще не/обдуманий план, не/абиякий подарунок

 

 

не/хтувати порадою, не/заросле поле

 

 

не/згода будує, вчасно не/вивчене правило

Запитання 6

НЕ пишеться ОКРЕМО з усіма словами

варіанти відповідей

 

не/засіяне вчасно поле, не/дочитав новелу

 

 

щастя обернулося не/щастям, поля не/озорі

 

 

картка не/активована, не/помітивши помилки

 

 

не/хтуючи порадами, не/поневолити народи

 

 

не/волити людину, не/добачати в старості

Запитання 7

ОКРЕМО пишуться всі прислівники

варіанти відповідей

 

на/нівець, по/перше, з/ненацька

 

 

с/першу, на/розхват, без/упину

 

 

на/жаль, на/добраніч, з/переляку

 

 

по/правді, під/вечір, до/речі

 

 

по/ночі, у/зимку, на/весні

Запитання 8

РАЗОМ пишуться всі прислівники в рядку

варіанти відповідей

 

без/вісти, по/вік, по/середині

 

 

по/батьківськи, з усіх/усюд, на/щастя

 

 

з/висока, у/низ, без/перестанку

 

 

в/міру, під/силу, по/нашому

 

 

уві/сні, з/розгону, у/ранці

Запитання 9

Окремо потрібно писати виділені слова в рядку

варіанти відповідей

 

вивчити вірш на/пам'ять

 

 

знайти у/купі листя

 

 

прийшли на/зустріч випускників

 

 

пісня лине з/гори

 

 

зустрінемося у/день

Запитання 10

Апостроф буде писатися в усіх прикметниках, утворених від іменників

варіанти відповідей

 

морква, зоря

 

 

жирафа, торф

 

 

Різдво, мед

 

 

жаба, дух

 

 

буря, трава

Запитання 11

Помилку допущено при написанні слів у рядку

варіанти відповідей

 

Пуща-Водиця

 

 

мис Доброї Надії

 

 

Південно-Африканська Республіка

 

 

Старо-Костянтинівка

 

 

Кам'янець-Подільський

Запитання 12

НЕМАЄ пишеться окремо у реченні

варіанти відповідей

 

У нього за душею не/має нічого.

 

 

У нашім раї на землі нічого кращого не/має, як тая мати молодая (Т.Шевченко).

 

 

Ніхто не/має більшої любові, як той, хто душу поклада за друзів (Леся Українка).

 

 

Не/має щастя без випробувань.

 

 

Сьогодні дощу не/має, тому парасольку, будь ласка, залиш удома.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

14 січня 2021

34група       Українська мова

 

Стилістичні особливості слів іншомовного походження

Стилістичне забарвлення лексики. Книжна й розмовна лексика

 

                            Підручник§46,впр.5,7

Завдання:          Підручник§47,впр5,7

Українська мова (Авраменко) 10 клас 2018-https://pidruchnyk.com.ua/1168-ukrainska-mova-10-klas-avramenko.html

 

У сучасній українській мові широкі стилістичні можливості мають іншомовні слова — слова, запо­зичені з інших мов.

► Прочитайте текст. Випишіть слова іншомовного походження. Розкрийте їх значення та роль у тексті.

ОЧІ — ДЗЕРКАЛО ЗДОРОВ’Я

Про це говорять із подивом, слухають із недовір’ям: магія якась — подивитись в очі людині і тут же розповісти все не тільки про її здоров’я, а й про звички? Немислимо, розумом не збагнути. Однак це факт. Та якщо ні для кого з давніх-давен не диво, що очі — дзеркало душі, то сьогодні нас переконують і в тому, що очі дзеркало здоров’я, переконує наука, ім’я якій — іридодіагностика.

Нове слово в медицині? І так, і ні. Ні — тому що хіба можна назвати новим метод, якому понад три тисячі років? Так — тому що знову згадали, заговорили про нього і почали застосовувати в Європі, США, Канаді, Японії лише в середині п’ятдесятих років минулого століття.

Перші, так би мовити, сліди іридодіагностики прийшли до нас з глибокої давнини, Так, у печерах Малої Азії знайдено наскельне зображення райдужки ока та її зв’язків із різними частинами людського тіла. В Індії, Китаї вже більш як три тисячі років тому надавали виняткового значення змінам в очах хворої людини… Про відображення на райдужній оболонці ока (ірисі) стану практично всіх органів людини писали Гіппократ та Філострат.

Основоположником сучасної іридодіагностики є доктор медицини з Угорщини Пекцелі. Ще в дитинстві випадково помітивши, як змінилося забарвлення райдужки ока пораненої сови, майбутній учений зацікавився цим явищем. Пізніше, будучи студентом, а потім працюючи в хірургічному госпіталі, він продовжував накопичувати спостереження, що в майбутньому дало змогу йому систематизувати іридологічні тести і дати перше обґрунтування методу іридодіагностики. Цінність методу полягає в тому, що він не тільки фіксує відхилення в організмі, а й часто дає інформацію про їх причини. Сьогодні офіційна медицина визнає за ним право громадянства. Створено Міжнародну асоціацію іридологів (С. Кузнєцов).

   Чи вмотивовано використання запозичених слів у тексті? Чим саме? (міркуйте усно)

Тренувальні вправи

► Запишіть подані слова українською мовою; з’ясуйте, за якими правилами вони вимовляються і пишуться:

а) диета, визит, циклон, пластырь, библиография, вентилятор, цитадель, автоматизация, поливитамины, дезинфекция;

б) аттестат, параллель, корреснондент, троллейбус, атташе, иррациональный, иммиграция, финн, аннотация, мадонна;

в) Миссисипи, Таллинн, Уссури, Дарданеллы, Ницца, Пикассо, Вирджиния, Торричелли, Россини, Вавилон, Тибет, Голландия;

г)  виньетка, марсельеза, мадьяр, портьєра, карьера, серьезный, пьедестал, интервью, адьютант, ателье, зскадрилья, вестибюль.

   Прочитайте текст і поміркуйте про стилістичні особливості слів іншомовного походження.

Лексика за стилістичним використанням. поділяється на ряд (низку) груп: 1) суспільно-політичну; 2) термінологічну; 3) ініпомовні слова; 4) розмовно-просторічні; 5) діалектизми й 6) жаргонізми.

Слова іншомовного походження прийшли в нашу мову в різні часи, різними шляхами і стосуються різних сфер суспільного життя:

1) політики (агітація, конституція й ін.— з латинської мови; політика, прем’єр, бюрократ і ін.— з французької; мітинг і ін.— з англійської);

2) освіти (лекція, університет, екзамен, конспект і ін.— з латинської);

3) культури, мистецтва (концерт, акорд, піаніно і ін.— з італійської; романс, актор, сюжет і ін.— з французької; ландшафт, арфа та ін.— з німецької);

4) побуту (люстра, портьєра, трюмо та ін.— з німецької; гарбуз, ізюм, лапша та ін.— з тюркської);

5) спорту (чемпіон, бокс, футбол та ін.— з англійської).

Частина запозичених слів міцно ввійшла до складу загальновживаної лексики — етика, мемуари, натуральний, інфекція.

Серед іншомовних слів особливе місце займають інтернаціоналізми — партія, резолюція, філософія.

На сучасному етапі з’явилося в нашій мові багато запозичених слів, які нерідко ускладнюють взаєморозуміння в спілкуванні.

 

 

Книжна та розмовна лексика


За вживанням усі слова поділяють на загальновживані і стилістично забарвлені.
Загальновживані слова (їх ще називають стилістично нейтральними) використовують усі люди в усному й писемному мовленні. Це такі слова, як мати, батько, син, дочка, брат, сестра, хліб, сіль, вода, пшениця, яблуня, вишня, вітер, дощ, будинок, сорочка, зелений, великий, жити, думати, тут, завтра. Таких слів у мові більшість.
Стилістично забарвлені слова вживають у текстах різних стилів.

До стилістично забарвлених слів належить:
    книжна лексика — слова, властиві передовсім писемному мовленню: держава, мир, розгляд, спостереження, намір, меценатство, пунктуальність, істина, рішення;
    розмовна лексика — слова, що їх уживають у побутовому мовленні і які виразно передають оцінку осіб, предметів, явищ і почуття: доця, плакса, розбишака, здоровань, гуляка, смакота, спатоньки, вештатися, швендяти, комизитися, горлопанити, шастати, байдикувати, відкарас катися, електричка (електропоїзд), багатоповерхівка (багатоповерховий будинок), маршрутка (маршрутне таксі), мобілка (мобільний телефон), велик (велосипед), відик (відеомагнітофон). У словниках біля таких слів роблять помітку «розм.».

Книжну лексику вживають не тільки в писемному мовленні. У щоденному усному спілкуванні люди часто порушують теми, які передбачають уживання книжних слів. Книжна лексика поділяється на такі групи:
    суспільно-політична лексика — слова, пов'язані з політичним і громадським життям суспільства і людини в суспільстві: Верховна Рада, Рада Європи, без'ядерна держава, мітинг, вибори, телеміст, преса, пікетування;
    наукова лексика — слова, що вживаються в науковій літературі та в мовленні науковців: експеримент, аргумент, дослід, спостереження, зіставлення, префікс,
іменник, відмінювання, словосполучення, речення, радіус, клітина, пульсари, магнітні хвилі;
офіційно-ділова лексика — слова, уживані у діловому спілкуванні, зокрема під час складання документів (ділових паперів): наказ, закон, заява, розписка, реєстрація, інструкція, посвідчення, відрядження, угода, протокол.
 

14 січня 2021

34група       Українська література

 

Життєпис Івана Драча. «Балада про соняшник» – поетичний роздум про суть мистецтва, процес творчості. Символічність образів соняшника, сонця.

 

Життєпис Миколи Вінграновського. Глибокі ліричні переживання ліричного героя поезії «У синьому небі я висіяв ліс». Символічна кольористика твору.

 

 

Завдання:підручник ст.197-199 Т.Л. балада(виписати,вивчити)

                    Підручник ст.200-202 Кольори як символи…(записати)

 

Українська література (Авраменко) 11 клас-https://pidruchnyk.com.ua/1237-ukrliteratura-avramenko-11klas.html

 

 


  Бібліографічне посилання: Абліцов В.Г. ДРАЧ Іван Федорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (го лова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Drach_I (останній перегляд: 14.01.2021)
 Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці


ДРАЧ ІВАН ФЕДОРОВИЧ


ДРАЧ Іван Федорович (н. 17.10. 1936) – поет, перекладач, кіносценарист, драматург, держ. та громад. діяч. Н. в с. Теліжинці Тетіївського р-ну Київ. обл. Навч. в Київ. ун-ті. Був виключений 1961. Закінчив Вищі сценарні курси Держкіно СРСР у Москві (1964). Творчий шлях розпочав у період "хрущовської відлиги" (див. М.Хрущов).

Письменницький дебют припав на 1961, коли в київ. "Літературній газеті" було опубліковано його поему-трагедію "Ніж у сонці". Наступні збірки поезій Д. – "Соняшник" (1962), "Протуберанці серця" (1965), "Балади буднів" (1967), "До джерел" (1972), "Корінь і крона" (1974), "Сонце і слово" (1979), "Американський зошит" (1980), "Шабля і хустина" (1981), "Теліжинці" (1985), "Лист до калини" (1990, 1994), "Вогонь із попелу" (1995), "Крила" (2001), "Анатомія блискавки" (2002) та ін. виявили самобутність та оригінальність художнього мислення поета, якому притаманна широка амплітуда образного бачення світу. В творчій манері Д. своєрідно поєдналися нар.-поетична притчевість і реальність сьогодення, фольклор і модерн. Поет збагатив класичні поетичні форми, ускладнив архітектоніку жанру поеми, вдихнув сучасне звучання в такий жанр, як балада. Класичний сонет у творчості Д. стоїть поряд із віршем, написаним розкутим, асоціативним верлібром. По-новаторськи підходить поет до ритмомелодики, тональності, емоційного настрою своїх творів.

У США поезії Д. переклав англ. мовою і видав лауреат Пулітцерівської премії Стенлі Кюніц. Російською мовою виходили книжки "Протуберанцы сердца" (1966), "На дне росы" (1976), "Солнечный гром" (1977), "Мелодия калины" (1981), "Подсолнух", "Духовный меч" (обидві – 1983), "Американская тетрадь" (1984), "Зеленые врата" (1986), "Избранное" (1987). Поезії Д. також були перекладені й видані в Канаді, Польщі, Литві, Вірменії та багатьох ін. країнах.

Д. виявив себе і як обдарований перекладач. Йому належать переклади поезій П.Севака, О.Вацієтіса, О.Чиладзе, Ю.Марцінкявічуса, А.Вознесенського, Ф.Гарсіа Лорки, Н.Хікмета, Ю.Словацького, Ц.Норвіда, П.Елюара та ін.

Творчість Д. має глибокі нац. корені, в основі його світогляду – переконання, що укр. народ зможе утвердитися на шляху до майбутнього лише за умови збереження й розвитку своєї самобутності, насамперед української мови й нац. духовності. Особливо виразно ці погляди виявилися в зб. літ.-критичних статей "Духовний меч" (1983), перекладі сучасною укр. мовою "Історії Русів" (1991) та в сценаріях до худож. кіноф-мів "Криниця для спраглих", "Камінний хрест", "Пропала грамота".

Особливе місце в творчості Д. посідає істор. тематика. В його поезії відображена діяльність Б.Хмельницького, Г.Сковороди, Лесі Українки, Т.Шевченка. Заклик "Скиньте з Шевченка шапку. Та отого дурного кожуха. Відкрийте в нім академіка…" став підґрунтям концепції сучасного бачення українцями Шевченка. 1997 побачила світ книжка Д. "Політика" – осмислення істор. подій перших років укр. незалежності.

Як політик та громад. діяч Д. був у центрі руху інтелектуального опору догматичній ідеологічній системі, відстоював право народу на рідну мову, к-ру й освіту. Він став одним з ініціаторів утворення Народного руху України. 1989–92 – чл. Центр. проводу НРУ. Від 1992 Д. – голова Т-ва зв'язків з українцями за межами України ("Україна-світ").

Політ. погляди Д. найяскравіше виявились у його парламентській діяльності (нар. депутат України 1–4 скликань). З його ім'ям пов'язане задекларування без'ядерного статусу України. Він був активним учасником конституційного процесу, що завершився прийняттям Конституції України 1996.

Д. – постійний учасник міжнар. дискусій та конференцій, на яких обговорюються проблеми, пов'язані з Україною. 1966 брав участь у засіданнях Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй як радник делегації УРСР.

Від 1999 – чл. К-ту нац. премій України ім. Т.Шевченка. 2000–02 – голова Держ. к-ту інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України.

Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1976), Держ. премії СРСР (1983). Нагороджений орденом кн. Ярослава Мудрого 5-го ст. (1996).

                                    Микола  Вінграновський

 

      Народився Микола Вінграновський 7 листопада 1936 р. у селі Богополі на Миколаївщині.  Саме цього року народились інші відомі украйїськи пісьменники, яких пізніше назвали "шестидесятниками"
      У1943 р. Вінграновський пішов у нульовий клас початкової школи в Кумарах, а продовжував навчання в богопільській десятирічці, яку закінчив 1955 р. Тоді ж він вступив до Київського інституту театрального мистецтва ім.
І. Карпенка-Карого на акторський відділ, де вже через два тижні обдарованого юнака вирізнив Олександр Довженко і «коронував»на долю артиста, кінорежисера й поета — за влучним висловом І. Дзюби, «на болісну й щасливу причетність до вічного творення духовності свого народу». Через рік учителя не стало, але прилучення до його світу позначилося на всій творчій долі Вінграновського: довженківське розуміння творчості як торжества свободи та краси резонують у кожному слові поета.
Ще студентом Вінграновський зіграв головну роль у «Повісті полум'яних літ», а фахом своїм обрав кінорежисуру (він створив 10 художніх фільмів, серед яких — «Берег надії», «Климко»таін.).

      З 1960 р., після закінчення ВДІКу, Вінграновський був режисером Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. У 1989—1993 рр. він був головою Українського відділення ПЕН-клубу, і ця почесна неоплачувана посада — єдина з тих, що обіймав поет.
Перші вірші Вінграновського побачили світ у 1957 р. в журналі «Дніпро», чотири поезії було опубліковано в 1958 р. в «Жовтні», але справжній розголос принесла добірка «З книги першої, ще не виданої», яка з'явилася у «Літературній газеті»7 квітня 1961 р. Наступного року ця книжка вийшла в світ під назвою «Атомні прелюди»й стала одним з найголовніших побудників полемічного виру навколо нової поетичної генерації. Не часто трапляється, щоб перші газетні публікації віршів викликали такі рясні відгуки та полеміку, як це сталося з Миколою Вінграновським. Багато читачів гаряче вітали їхню появу, система ж зустріла новаторство негативно, звинувачуючи молодого поета в абстракціонізмі та сюрреалізмі. Наступна поетична збірка, «Сто поезій», вийшла через п'ять років.
Твори двох зазначених збірок, а також кілька нових віршів склали збірку «Поезії»(1971). Серед нових привертають увагу дві невеличкі поеми — «На Псло, на Ворсклу, на Сулу...», яка у пізніших виданнях названа «Голубі сестри людей», і «Гайавата».

Виразним свідченням дальшого творчого розвитку Вінграновського стала збірка «На срібнім березі»(1978). Поетів голос став начебто тихішим, але відбулося внутрішнє ускладнення й збагачення його лірики, підвищилася прихована інтенсивність душевного життя.
1984 р. вийшла невеличка збірка «Губами теплими і оком золотим», у якій звичайні будні людини і природи постають як світова містерія. В ній органічно переплелися картини природи і спогади дитинства, інтимна лірика і предметна реальність світу, химерія і казка, добра витівка і гумор, а головне — затамована жура.
      Поема «Гайавата»свідомо зорієнтована своєю ритмікоінтонаційною будовою на відомий твір Лонгфелло. Звичайне земне життя зі своїми щоденними клопотами й тривогами, стачами і нестачами подається тут як найвище благо, у світлі якого всяке вигадане щастя є просто зайвим.
       Майже одночасно з поезією Микола Вінграновський писав і прозу. Він створив кілька повістей та багато оповідань, і вони також стали важливою сторінкою його творчості (особливо повісті та оповідання 1980-х років). Письменник виробив оригінальний стиль, який, по суті, відповідає його поетичному письму. Сюжети прозових творі мають дуже відносну подієву основу і сповнені описом почуттів, якими автор щедро наділяє звірів, птахів, рослини й воду, сполучені в єдиний, самодостатній світ. Химерний, дивацький, перейнятий гумором, він випромінює світло духовної свободи. У повісті «Кінь на вечірній зорі»(1986) показана стоїчна витривалість українського народу, його життєлюбний дух; повість «Первінка»(1971) відображає моральне становлення особистості, «Сіроманець»(1977) — конфлікт цивілізації та природи, а «Літо на Десні»(1983) — безпричинність справжньої доброти.
      Вінграновський помер 27 травня 2004 року в Києвi. Зараз він похований в Києві на Байковому кладовищі. 

 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу