Поурочно-тематичне
планування та завдання з
української мови для учнів
21,23 груп
(на період карантину з 02.11-07.11 )
|
45 |
Розрізнення
прислівників і співзвучних сполук |
Підручник§46.Впр.2,7 |
|
Українська
мова (Авраменко) 10 клас 2018-https://pidruchnyk.com.ua/1168-ukrainska-mova-10-klas-avramenko.html
Прислівники
Потрібно відрізняти
прислівники від співзвучних сполук, утворених поєднанням прийменника з
іменником чи словами інших частин мови. Наприклад: збоку, вгорі (прислівники) -
з боку, в горі (співзвучні сполуки). У співзвучних сполуках іменник завжди
зберігає своє лексичне й граматичне значення, називає конкретний предмет
(якийсь двір, якийсь день, якусь гору), а прислівник лише абстрактно вказує на
місце, напрямок, час тощо.
Написання
Прислівники, утворені
злиттям прийменника з іменником (прикметником, числівником), пишемо разом, а
співзвучні з такими прислівниками сполуки - окремо або через дефіс.
|
Прислівники |
Співзвучні сполуки |
|
згори Подивився згори. |
з гори (прийменник + іменник) Альпіністи
спускалися з гори. |
|
вдень Закінчили роботу вдень. |
в день (прийменник + іменник) Побачилися в
день зустрічі. |
|
напам’ять Вивчив вірш напам’ять. |
на пам’ять (прийменник + іменник) Бабуся
скаржиться на пам’ять. |
|
поволі Річка тече поволі, стиха. |
по волі (прийменник + іменник) Чи по волі
своїй, чи по неволі? |
|
по-новому Тепер живемо по-новому. |
по новому (прийменник + прикметник) Туристи
пішли по новому мосту. |
|
вдвох Вони вдвох швидко прибігли. |
в двох (прийменник + числівник) Жили в двох
кімнатах. |
|
уперше Він приїхав до нас уперше. |
у перше (прийменник + числівник) Постукав у
перше вікно. |
Зверніть увагу!
Іноді розрізнити
прислівники й співзвучні сполуки допомагає наголос. Наприклад: навіки - на
віки, набік - на бік, насміх - на сміх.
Поурочно-тематичне
планування та завдання з
української мови для учнів
20 групи
(на період карантину з 02.11-07.11 )
|
9 |
Складні
випадки написання географічних назв. Читання
тексту мовчки |
Підручник§44-45.Впр.5,7 |
Українська
мова (Авраменко) 10 клас 2018-https://pidruchnyk.com.ua/1168-ukrainska-mova-10-klas-avramenko.html
|
Складні випадки написання географічних назв |
приклади |
|
У назвах українських міст треба розрізняти
-поль у небагатьох словах
грецького походження (грецьке polis «місто») і -піль (з українського «поле») |
Севастополь, Крижопіль |
|
У географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну
з відповідною українською е передається через і |
Арабатська Стрілка, Біловезька Пуща |
|
У географічних назвах, утворених від
загальних назв та імен, спільних за походженням для української та російської
мов, звичайно пишеться и в суфіксах -ин, -инськ |
Карпинськ, Гусине Озеро |
|
У географічних назвах, утворених від
людських імен, пишемо і, як і в українській мові |
Леонідово |
|
Апостроф пишеться в географічних назвах
після губних, задньоязикових і р, а також після префіксів, що закінчуються
приголосним перед я, ю, є, ї. Але, коли я, ю сполучення м’якого
приголосного з а, у, то апостроф перед ними
не пишеться |
В’язники, Ак’яр, Вязьма, Рязань |
|
Знак м’якшення пишеться в географічних
назвах після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, м. Але, коли я, ю, означають сполучення
м’якого приголосного з а, у, то перед ними ь не пишеться |
Пхеньян, Усольє, Аляска, Тюмень |
Особливу увагу слід
звернути на правопис складних і складених географічних назв як українського,
так і іншомовного походження. Вони пишуться окремо, разом і через дефіс.
Окремо пишуть географічні
назви, утворені:
· поєднанням іменника та
узгодженого з ним прикметника: Новий Буг, Кривий Ріг;
· поєднанням іменника та
узгодженого з ним порядкового числівника: Залісся Перше, Гільча Друга.
Разом пишуть географічні
назви, утворені:
· від прикметникових та
іменникових основ, з’єднаних єднальним звуком: Новоукраїнка, Верхньоторецьке, Теплогірськ;
· поєднанням числівникових
та іменникових основ: Пятигорськ, Тридуби,
Семикаракорськ;
· поєднанням двох
іменникових основ за допомогою єднального звука: Волгодонськ, Індокитай;
· сполученням дієслова у
формі наказового способу та іменника: Гуляйполе, Копайгородок.
Через дефіс пишуть
географічні назви, утворені:
· поєднанням двох іменників
без єднального звука: Пуща-Водиця, Коста-Ріка,
Тель-Авів;
· поєднанням іменника й
постпозитивного прикметника: Новгород-Волинський,
Кам’янець-Подільський;
· поєднанням двох імен або
імені та прізвища за допомогою єднального звука: Андрієво-Іванівка, Івано-Франківськ, Михайло-Коцюбинське;
· поєднанням двох
іменників, перший з яких вжито в називному відмінку, а другий — у непрямому
відмінку з прийменником чи іншим службовим словом; дефісом виділяється
прийменник (службове слово) з обох боків: Ростов-на-Дону, Порт-о-Пренс, Па-де-Кале;
· поєднанням перших
складових частин соль-, спас-, усть-, вест-,
іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сент-, сен- з кінцевими назвотворчими
частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд: Соль-Вичегодськ, Спас-Клепики, Усть-Лабінськ,
Вест-Індія, Санкт-Петер-бург, Іст-Ривер, Монк-тон-Сіті і т. ін.
Перегляньте
відео урок за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=DrFAbrswXvE&ab_channel=%D0%9D%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D0%86%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE
Поурочно-тематичне
планування та завдання з
української літератури для
учнів 20,21 груп
(на період карантину з 02.11-07.11 )
Виконати завдання контрольної
роботи(на аркушах)
(варіант
обрати будь-який)
Контрольна
робота
Творчість
М. Коцюбинського, О. Кобилянської
І
варіант
І рівень
1. На початку
новели М. Коцюбинського «Intermezzo» та в її
фіналі наявний такий образ:
а) Моя утома; б) Залізна рука города;
в) Три білі
вівчарки; г) Жайворонки.
2. Серед
кличок вівчарок у новелі М. Коцюбинського «Intermezzo» не було такої, як:
а) Оверко; б) Пава; в)
Панна; г) Трепов.
3. За
висловом А. Крушельницького, «Тінями
забутих предків» поставив Коцюбинський в українському письменстві віковічний
пам’ятник…».
а) Буковині; б) Гуцульщині; в) Галичині; г) Волині.
4. Злим
духом, що править усім, у віруваннях героїв повісті М. Коцюбинського «Тіні
забутих предків» постає:
а) щезник; б) чугайстир;
в) арідник; г) лісовик.
5. Автором
музичного твору «Impromptu phantasie» є:
а) Шопен; б) Шуберт; в) Брамс; г) Бетховен.
6. Душа Софії з новели «Valse melancolique» була зранена:
а) смертю матері; б) неможливістю
навчатися;
в) нещасливим коханням; г) самотністю.
ІІ рівень
1. Установіть
відповідність між назвою твору й уривком з тексту.
1) «Intermezzo»; 2) «Impromptu phantasie»;
3) «Тіні забутих предків»; 4)
«Valse melancolique».
а) «Став проти хмари, одна нога вперед, і склав руки на грудях. Закинув назад
бліде обличчя і вперся похмурим оком у хмару»;
б) «Вона бачила образи в тонах,
відчувала образи в тонах, переживала в уяві з’явища, котрі творила сама:
казкові, фантастичні, неможливі, і плакала зі смутку невиясненого»;
в) «Я обкладаю її цвітом яблуні зі всіх боків,
засипаючи такими квітками, такими ніжними, такими чистими, як моя дитинка»;
г) «Раптом все гасне, вмирає.
Здригаюсь. Що таке? Звідки? Тінь? Невже хтось третій? Ні, тільки хмарка»;
д) «Почалося якесь глядання між звуками, неспокій, розпучливий неспокій!
Спинялася раз по раз на басових тонах, то нижчих, то вищих, відтак окидала їх і
переходила шалено скорою болючою гамою до вищих звуків».
2. Елементом
ліричного в новелі «Intermezzo» є…
3. Назвіть традиції
та обряди карпатських українців, зображені в повісті «Тіні забутих предків».
ІІІ рівень
1. Що таке психологічна новела.
Доведіть на прикладі одного з творів О. Кобилянської.
2. Визначте тему,
ідею, проблематику твору «Intermezzo».
3. Розкрийте
символічність назви твору «Тіні забутих предків».
ІV рівень
1. Напишіть міні-твір на тему «Усе можна
пережити, якщо підібрати потрібну пісню» (К. Кобейн), спираючись на зміст
прочитаних творів.
Контрольна
робота.
Творчість
М. Коцюбинського, О. Кобилянської
ІІ
варіант
І рівень
1. Укажіть, яка подія стала автобіографічною
основою новели «Intermezzo».
а) важка
хвороба серця письменника;
б) поразка
революції 1905 року;
в)
матеріальні нестатки;
г) посилення
тиску на українську культуру.
2. «Сіра маленька пташка… тяжко і важко тягнула
вгору невидиму струну від землі аж до неба,.. єднала небо із землею» в:
а) ліру; б) кобзу; в)
цимбали; г) арфу.
3. Укажіть,
по яку подію сповіщає трембіта на Гуцульщині.
а) народження
дитини; б) весілля;
в) смерть; г) повінь.
4. У повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» є всі
міфічні істоти, окрім:
а) щезника; б) чугайстира; в) арідника;
г) лісовика.
5. Чоловік, який зіграв «Impromptu phantasie», був:
а) учитель
музики; б) настроювач
фортепіано;
в) відомий
композитор; г) сусід.
6. Марта
вперше побачила Софію (новела О. Кобилянської «Valse melancolique»):
а) в
аудиторії на заняттях; б) у себе
вдома;
в) на
ковзанці; г) у консерваторії.
ІІ рівень
1. Установіть
відповідність між цитатою і героєм, про якого йдеться.
1) «Ти – ще неушкоджений новітнім духом тип первісної
жінки, що пригадує нам Аду Каїна або інших женщин з Біблії, повних покори й
любові»;
2) «…теж уже ходила в заплітках, а се
значити мало, що вона вже готова й віддатись»;
3) «Заглушити в собі той світ, щоб
жити лише для одного чоловіка і для самих дітей? Се неможливо»;
4) «Спить, мов царівна. Коли вмивається, не забуде
ніколи насипати кілька крапель найтоншої парфуми до води».
а) Ганнуся; б) Палагна; в) Марта; г) Марічка; д)
Софія.
2. Елементом
драматичного в новелі «Intermezzo» є…
3. Укажіть,
який мандрівний сюжет ліг в основу повісті «Тіні забутих предків».
ІІІ рівень
1. Що таке
імпресіонізм? Доведіть на прикладі новели М. Коцюбинського.
2. Визначте тему,
ідею, проблематику твору «Тіні забутих
предків».
3. Розкрийте
символічність назви твору «Valse melancolique».
ІV рівень
1. Напишіть міні-твір на тему «Усе можна
пережити, якщо підібрати потрібну пісню» (К. Кобейн), спираючись на зміст
прочитаних творів.
Поурочно-тематичне
планування та завдання з
української літератури для
учнів 23 групи
(на період карантину з 02.11-07.11 )
|
9 |
Новела «Valse mélancolique» («Меланхолійний вальс»). Образи
нових жінок-інтелектуалок: талановитої піаністки Софії, аристократичної Марти, пристрасної і вольової художниці Ганнусі. |
Напамʼять уривок із новели ПІДРУЧНИК СТ.166-168((відповідати на запитання) |
Українська
література (Авраменко, Пахаренко) 10 клас 2018https://pidruchnyk.com.ua/392-ukrayinska-lteratura-avramenko-paharenko-10-kla
Персонажі (прочитати,законспнктувати)
Новела має значною
мірою автобіографічний характер. Кобилянська порівнювала своє життя із життям
однієї з героїнь твору ─ Софії Дорошенко.
- Софія ─ творчо обдарована особистість, лірична й емоційна.
Такі деталі, як подерті рукавички або затикання найменших щілин у вікні
розкривають у ній нервову, вразливу, чутливу до світу, замкнену
особистість. Мистецтво стає засобом саморозкриття, віддушиною для духовних
сил героїні, яка зазнала приниження у житті (через нещасливе кохання).
- Марта ─ втілення любові. Стримана, терпляча, жіночна,
«ладна обійняти весь світ», «вчилася музики, язиків і різних робіт
ручних». Готувалася стати вчителькою. За словами Ганни ─ вроджена жінка і
матір.
- Ганна ─ емоційна, нестримна, вибухова, непостійна. Однак
натуру мала чисту, без фальшу. Її гарячковість швидко змінювалась добротою
та чуйністю. Вона талановита і живе своїм ремеслом. В особистому житті не
терпить приписів, їй байдуже, що скаже світ про її особисте життя. Мрія-розвиватися.
Музика є
центральним образом «Valse melancolique», з неї починається
твір:
«Не
можу слухати меланхолійної музики. А вже найменше такої, що приваблює душу
ясними, до танцю визиваючими граціозними звуками, а відтак, зрікаючись їх
незамітно, ллється лиш одною широкою струєю смутку!».
Музика пронизує весь твір, нею він закінчується:
«Не можу позбутися до сьогоднішньої днини думки, що музика позбавила її життя…
Одною-одніською, тоненькою струною вбила її!..».
Музика, крім того, що структурує новелу, виступає своєрідним
символом, збагачує художні образи додатковими асоціативними значеннями,
посилюючи динамізм сюжету та вплив на читача, розкриває внутрішній світ
персонажів. Вона є втіленням мрії про високий і недосяжний світ, виступає
захистом від усіх життєвих негараздів, тому героїні й шукають у ній порятунку
від драматизму життя. Музика також виражає сильну, горду й водночас ніжну та
вразливу вдачу героїнь, тонко відтворює їхні настрої та душевні стани.
Марта — головна героїня,
оповідачка, крізь призму сприйняття якої письменниця зображує події. Вона
суттєво відрізняється від своїх подруг традиційними поглядами на життя. Авторка
не пояснює обставин, за яких формувався її характер, зазначає лише, що вона
приятелює з Ганнусею з юних літ.
За її терпіння,
доброту й прагнення служити ближнім подруга порівнює її з біблійною героїнею
Адою і каже, що вона має «божеське серце, що наказує ближнього любити більше,
як себе самого». Софія порівнює її з тим типом «тисячок звичайних, невтомно
працюючих мурашок, що гинуть без нагороди, а родяться на те, щоб любов’ю своєю
удержувати лад на світі». Та й сама вона про себе зауважує: «…в мені стільки
тепла, що можу ним і інших зогріти». Можливо, тому її власне «Я» в цьому
жіночому тріо завжди на останньому місці.
Дівчина стримує
імпульсивний характер Ганнусі, уміє уважно вислухати й підтримати Софію, здатна
оцінити таланти подруг. Вона не гребує взяти на себе турботи про побут і готова
давати уроки іноземних мов, коли господар квартири підвищив платню за оренду. І
хоч Ганнуся закидала подрузі її «міщанський розум», критикувала за вузькі
домашньо-практичні погляди й старосвітські прояви жіночності, але саме ці
якості допомагали Марті не раз
виручати подругу з неприємних житейських ситуацій. Така безкорислива любов до
ближнього «без намислу і без претензій до подяки» робила її щасливою.
Марта не поривається до чогось особливого, її життєві прагнення
прості й звичайні. Високо цінуючи мистецтво і його вплив на людину, вищим
мірилом щастя вона все ж таки вважає любов. Дівчина мріє про дружну родину,
хоче мати хорошого чоловіка. Її кохання до молодого професора, з яким вона
відвідує гурток англійської мови, щире й безкорисливе. Водночас вона не
обмежується лише клопотами про щодень.
Марта готується скласти іспити, щоб стати вчителькою, вивчає
іноземні мови, навчається музики й «прерізних робіт», які в житті можуть їй
знадобитися. Вона так само тонко відчуває красу, як і її приятельки, хоч і не хизується цим. З цього
приводу вона зауважує: «Найменша краса вражає мою душу, і я піддаюся їй без опори». Такі якості допомагають їй
досягнути бажаного щастя, яке втілюється для неї в улюбленій праці та дружній
родині.
«Дразлива і химерна»
художниця Ганнуся походила «з доброї родини», тому була «претензіональна і
розпещена». Портрет героїні розкриває її артистичну натуру:
«Ясна,
майже попеляста блондинка, з правильними рисами і дуже живими блискучими очима.
Збудована була прегарно…».
Як зазначила Марта, «…вона гарна — вона є сама краса, і шкода би втискати ту
артистичну закроєну душу в формат пересічних жіночих душ». Ганнуся має
витончений, вишуканий внутрішній світ і не сприймає буденне й приземлене, яке,
на її думку, руйнує красу. Своє художнє обдарування вона розцінювала, як дар
Божий, який здатний змінити світ.
Своїй подрузі вона
казала, що якби всі розвивали в собі мистецькі обдарування, то «не було б
стільки погані й лиха на світі». За артистичний талант професори називали її
«найкращою улюбленицею долі». Вона з цим погоджувалася, бо відчувала в собі
потужні сили, які дадуть їй змогу піднестися над буденністю.
Відірватися «від
ґрунту старих фрагментів», тобто відмовитися від патріархальної поведінки й
поглядів, вона вимагала й від Марти. І не стільки для користі подруги, скільки для власного
натхнення, щоб «я від часу до часу черпала з тебе якусь скріпляючу силу… щось
новітнє!». Будучи високої думки про себе, вона дещо з погордою ставиться до Марти за приземленість її життєвих цілей, хоч і любить подругу.
Малярка постійно говорить, що Марта не здатна зрозуміти її чуттєву душу:
«Ти
сього не розумієш. Я — артистка і живу відповідно до артистичних законів, а ті
вимагають трохи більше, як закони такої тісно-програмової людини, як ти! ».
Ганнуся за поглядами
належала до феміністок, які почали з’являтися в західноукраїнському
суспільстві. Своє ставлення до чоловіків і ролі сім’ї для жінки вона висловлює
так:
«Не
будемо, приміром, жінками чоловіків або матерями, лише самими жінками. Ти розумієш? Будемо людьми, що не пішли ані в жінки, ані в матері,
а розвинулися так вповні».
Чи не через такі переконання вона відкидає можливість істинного
кохання між чоловіком і жінкою? Вона не переймається тим, що позбавила свого
сина щастя спілкуватися з батьком і вважає, що тільки їй належить право
виховувати дитину й визначати її долю.
В образі Софії О.
Кобилянська малює поетичний образ молодої піаністки, для якої мистецтво є
способом самовираження й захистом у важких життєвих ситуаціях. Її дитинство
минуло в заможній родині банківського працівника. Розорення сім’ї, смерть
батька, нерозділене кохання суттєво вплинули на характер дівчини — нервовий і водночас стриманий. Вона була
незвична в усьому. Уже при першій зустрічі Марту вразила її зовнішність:
«темне,
лагідно лискуче густе волосся, уложене обережно в грубий вузол, і два рази
оксамиткою обвиту голову… Профіль був у неї справді чисто класичний. Чоло й ніс
творили одну м’яку лінію… Спадисті її рамена надавали їй ціху якоїсь панськості, певності…».
Таким само
довершеним Марта сприймала і внутрішній світ дівчини: її « душа немов складалася з тонів і була сама олицетворена музика».
Мистецтво стає засобом саморозкриття, способом відновлення душевних сил героїні, яка зазнала тяжких випробувань у житті. Вихована в заможній родині, після банкрутства й
смерті батька вона змушена заробляти уроками. Але найбільше героїню надломило
нещасливе кохання. Її любов була небуденна:
«Таку
широку любов, що мала мене вповні розвинути, ні, розцвісти мала мене, віддала я
йому [коханому. — Авт.]. Не від сьогодні до завтра, лиш назавсігди… Мав стати
сонцем для мене, щоб я розвинулася в його світлі й теплі вповні».
Для Софії кохання —
не лише приязнь і теплі почуття до чоловіка. Вона відчувала, що тільки так
можна здобути цілісність буття, розвинути всі свої здібності. Але любов дівчини
була « заширокою» для нього, щоб він міг зрозуміти й відповісти взаємністю, тож
чоловік попросту, як каже Софія, втік. Чи не є власними роздумами О.
Кобилянської міркування героїні про особисті пережиті почуття? Скажімо, у
монолозі: «Єрід любові жінок, … на якій мужчина ніколи не розуміється. Вона
для нього заширока, щоби зрозумівся на ній…».
Коментарі
Дописати коментар