13.11.2020.

30 група       Українська мова

23

Варіанти граматичного зв’язку підмета й присудка

Підручник§24,впр2,5

      Українська мова (Авраменко) 11 клас-https://pidruchnyk.com.ua/1239-ukrainska-mova-11-klas-avramenko.html

Перегляньте відеоурок з теми за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=VS8LZYJdTjY&ab_channel=%D0%94%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%B8

< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ЗВ'ЯЗОК ПРИСУДКА З ПІДМЕТОМ Підмет і присудок перебувають у двобічному предикативному зв'язку, специфіку якого становить взаємозв'язок, взаємозалежність головних членів: Я пишу. Слова я і пишу однаковою мірою залежать одне від одного, форма одного слова визначає форму іншого слова і навпаки. Такий взаємоспрямований зв'язок називається координацією. Координація - це особливий тип узгодження, що виявляється в уподібненні граматичних форм присудка до граматичних форм підмета. 1. Присудок, виражений дієсловом у формі дійсного способу теперішнього або майбутнього часу, узгоджується з підметом-займенником в особі й числі; а з підметом-іменником - у формі 3-ої особи й числі: Я вірю в силу доброти, що на торжку не продається (В. Крищенко). 2. Присудок узгоджується з підметом у роді, якщо він виражений дієловом у формі минулого часу або умовного способу: В степу хату поставив відчайдушний козак (В. Ткаченко); Без жалю, без туги, скоріше радіючи, кинула б вона цей світ... (П. Мирний). 3. З підметом, що позначає професію, посаду, звання, рід занять тощо, присудок узгоджується з власною назвою: Професор Ольга Іванівна розповідала голосно; Інженер Михайло Петрович креслив схему. 4. Якщо підметом є незмінна власна назва або сполучення слів, то рід дієслова-присудка відповідає формі роду пропущеного іменника, що означає загальну (родову) назву: Сочі зустрічало нас теплом (місто); Широко розлилася повновода Янцзи (ріка). 5. Якщо підмет виражений абревіатурою, то присудок узгоджується з опорним словом, що входить до складного найменування: Цей проект розробило МОН України (Міністерство освіти і науки). 6. У реченнях з однорідними підметами присудок найчастіше має форму множини, але може мати й форму однини: В липні достигають суниця, малина, ожина, чорниця, черемха. В серпні відходить суниця, але з 'являється брусниця, глід, горобина, кизил, шипшина (В. Бондаренко). 7. Коли підмет виражений іменником (або особовим займенником у називному відмінку та іменником/займенником) в орудному відмінку з прийменником, присудок вживається у множині: Батько ймати щогодини скрізь були біля дитини (О. Головко). Якщо ж дія стосується тільки першого компонента, то присудок має форму однини (інший предмет в орудному відмінку - додаток). Батько з сином розмовляв допізна. 8. Якщо підметом виступає кількісно-іменна сполука, то присудок може мати форму або однини, або множини: Ой три шляхи широкії докупи зійшлися (Т. Шевченко). 9. Якщо підмет виражений поєднанням іменника (більшість, меншість, частина) з іменником у формі родового відмінка множини, то присудок вживається в однині: Частина дітей гралась у схованку. За такого підмета присудок може мати форму множини: Більшість бійців лягли спати (О. Гончар). 10.Якщо підмет виражений поєднанням слів багато, мало, чимало, кілька, декілька з іменником у родовому відмінку множини, то присудок найчастіше має форму однини: Пройшло в мовчанні кілька хвилин (М. Коцюбинський). 11. Якщо підмет виражений сполукою іменника зі значенням сукупності (гурт, натовп, зграя, група, табун, стадо, рій тощо) в на-зивнаму відмінку множини з іменником у формі родового відмінка, то присудок вживається в однині: Ірій дітей привітненьких на той горбок несе вінок з фіалочок блакитненьких (Л. Глібов). 12. Коли підмет виражений сполуками типу хтось із нас, кожен з нас, хтось із них, кожен з них, присудок має форму однини: Майже кожен з нас має якийсь свій особистий талант (А. Осипов). 13. Якщо підмет або присудок чи підмет і присудок одночасно є невідмінюваними частинами мови, то між такими головними членами речення граматично оформленого узгодження немає, вони поєднуються відповідним розміщенням та інтонацією: А я у гай ходила по квітку ось яку! А там дерева - люлі. І все отак зозулі: ку-ку! (П. Тичина). Примітка. Якщо підмет-вигук, присудки, виражені словами, що мають категорію роду, вживаються у формі середнього роду: "Ура!" неслось далеко (С. Скляренко).

 

 

 

 

 

 

13.11.2020.

21 група       Українська мова

 

Урок 11.                       Написання не, ні з різними частинами мови

Завдання:          Підручник§47,впр2,5,7

Українська мова (Авраменко) 10 клас 2018-https://pidruchnyk.com.ua/1168-ukrainska-mova-10-klas-avramenko.html

Перегляньте відеоурок з теми за посиланням:

 

https://www.youtube.com/watch?v=pQiP_rSWdP0&ab_channel=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%97%D0%9D%D0%9E

 

Правопис частки НЕ

Правила	Приклади
Разом НЕ пишуть
якщо слово без не не вживається:	невдаха, нездара, негода, неук; невблаганний, невпинний, нещадний; невдовзі, невтямки, неподалік, нещодавно, нехотя; неволити, нездужатися, незчутися, ненавидіти, непритомніти, непокоїти, нехтувати; але: неславити (ганьбити), не славити (не прославляти)
якщо йдеться про нове поняття:	небезпека (загроза); небилиця (вигадка); неволя (рабство); недоля (лихо); недруг (ворог); недовіра (підозра); неправда (брехня)
з прикметниками й прислівниками:	невибагливий (скромний у вимогах), невмілий (безпорадний)
якщо при дієприкметнику немає пояснювального слова	незасіяне поле
в префіксі недо-, який указує на неповноту дії	недочувати (погано чути), недоїдати (погано їсти) та ін.
Окремо НЕ пишуть
з прикметниками й прислівниками, коли в реченні щось заперечується: Іноді таке заперечення підсилюється заперечними словами ні, ані, ніяк, нітрохи, ніколи, ніде, ніщо, ніхто й ін.	робота не важка; дорога не далека; надворі не холодно. робота аж ніяк не важка; ні, дорога не далека; надворі нітрохи не холодно; нам ніщо не страшне
з усіма формами дієслова (крім дієприкметника)	не робити, не сказавши, не робитиму;
з числівниками, займенниками і прийменниками	не два, не перший, не ми, не наш, не будь-який, не до речі, не з руки; виняток: неабиякий і не абиякий
з дієприкметником, якщо при ньому є пояснювальне слово або він виконує роль присудка	не чуваний (коли?) ніколи, не знаний (де?) тут; трава не скошена
якщо заперечують щось	не друг (а товариш, співробітник, просто знайомий, випадкова людина, ворог)
якщо є протиставлення:	робота не важка, а легка; дорога не далека, але й не близька; надворі не холодно, а так собі
З дефісом НЕ пишуть
якщо вживається як префікс в іменниках — власних назвах	не-Європа

Правопис частки НІ

Правила	Приклади
Разом НІ пишуть
у заперечних займенниках і прислівниках	ніхто, ніякий, ніде, нікуди, ніяк
якщо слово без ні не вживається	нікчемний, нічліг
Окремо НІ пишуть
якщо вживається для заперечення наявності предмета чи ознаки, а також у стійких словосполученнях без дієслова- присудка	ні краплини; ні се ні те; ні так ні сяк, ні на макове зерно
якщо виступає повторювальним сполучником із заперечним єднальним значенням	Не люблять кайданів ні слово, ні ідея (М. Рильський)
із займенниками та прислівниками, від яких відокремлюється прийменником:	ні в кого, ні при чому, ні в скількох

Дослідження-аналіз

► Поясніть, як правильно писати слова з навскісною рискою.

1. Не/багаті у мене скарби, але й ті я не всі зберіг, залишивши для віршів фарби і думок не/швидкий розбіг (В. Симоненко). 2. Дурний язик голові не/приятель (Народна творчість). 3. Був білий світ не/білий вже, а чорний (Л. Костенко). 4. Садок був не/величкий, але рясний (Б. Грінченко). 5. Гурту і вовк не/страшний (Народна творчість).

 

Готуємося до ЗНО

1. Правопис часток не, ні. У якій групі слів усі вони з часткою не пишуться окремо?

А Не/затоплена місцина, ніким не/торкана роса, не/завершена робота;

Б не/почорнілий від часу паркан, не/просохла земля, не/розсідланий кінь;

В не/завершена книга, не/підбілена верба, не/виконане завдання;

Г не/прив’язаний звечора човен, ще не/забута образа, нічим не/ захищений порт?

2. Приведіть у відповідність варіанти написання з прикладами.

Частку не пишемо: 1 Разом 2 Окремо Частку ні пишемо: 3 Разом 4 Окремо

А Ні/старовини, ні/я не дорікаю, ні/живий ні/мертвий, ні/так ні/ сяк Б Не/бажано, не/п’ять, не/сказане, не/доїсти В Не/гайний, недо/лік, не/голосно, не/обережний Г Ні/сенітниця, ні/кчема, ні/звідки, ні/хто Д Ні/коли, ні/туди ні/сюди, ні/до/ кого, ні/яково Е Не/щодавно, недо/робок, не/оковирний, не/той

3. У якій групі слів усі вони з часткою не пишуться разом?

А Не/помічений човен, не/підписані документи, ці не/забутні мрії;

Б не/бачена краса, не/полита досі розсада, не/бачена ніколи квітка;

 

13.11.2020.

21 група       Українська література

Урок 11.                   Василь     Стефаник.       Життя         і         творчість.               Новаторство письменника.

Завдання:Підручник ст.173-175.Ознайомитись зі змістом новели В.Стефаника «Камінний хрест»

Василь Стефаник. Життя і творчість

 

14 травня 2021 року виповнюється 150 років від дня народження видатного українського письменника, неперевершеного майстра соціально-психологічної прози, новатора модерністської техніки письма, новеліста, тонкого спостерігача людської душі, гуманіста і просвітителя Василя Семеновича Стефаника.

Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871р. в с. Русові (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім’ї заможного селянина.

1883р. Стефаник вступає до польської гімназії в Коломиї, де з четвертого класу бере участь у роботі гуртка гімназичної молоді. Учасники гуртка вели громадсько-культурну роботу серед селян (зокрема, організовували читальні).
Стефаник-гімназист починає пробувати сили в літературі. Зі своїх перших творів Стефаник опублікував без підпису лише один вірш. У співавторстві з Мартовичем написав два оповідання: “Нечитальник” (1888) та “Лумера” (1889).

У 1890 р. Стефаник у зв’язку із звинуваченням в нелегальній громадсько-культурній роботі змушений був залишити навчання в Коломиї і продовжити його в Дрогобицькій гімназії. Там він брав участь у громадському житті, став членом таємного гуртка молоді, особисто познайомився з Франком, з яким потім підтримував дружні зв’язки.
Після закінчення гімназії (1892) Стефаник вступає на медичний факультет Краківського університету. Однак, за визнанням письменника, з тією медициною “вийшло діло без пуття”. Замість студіювання медицини він поринає у літературне і громадське життя Кракова. Тут існувало товариство студентів-українців “Академічна громада”. Більшість студентів, які належали до нього, тягнулися до радикальної партії. До них приєднався і Стефаник. У студентські роки він особливо багато читає, пильно стежить за сучасною літературою, зближується з польськими письменниками.

Стефаник-студент бере активну участь у громадському житті рідного Покуття, розширює творчі контакти з українськими періодичними виданнями, активізує свою діяльність як публіцист. Після опублікування в 1890р. першої статті — “Жолудки наших робітних людей і читальні” — він у 1893 — 1899 рр. пише і друкує в органах радикальної партії “Народ”, “Хлібороб”, “Громадський голос” та “Літературно-науковому віснику” ряд статей: “Віче хлопів мазурських у Кракові”, “Мазурське віче у Ржешові”, “Мужики і вистава”, “Польські соціалісти як реставратори Польщі od morza do morza”, “Книжка за мужицький харч”, “Молоді попи”, “Для дітей”, “Поети і інтелігенція”.

1896 — 1897 рр. — час особливо напружених шукань Стефаника. Намагання його відійти від застарілої, як йому здавалося, описово-оповідної манери своїх попередників на перших порах пов’язувалося з модерністичною абстрактно-символічною поетикою. У 1896 — 1897 рр. він пише ряд поезій у прозі і пробує видати їх окремою книжкою під заголовком “З осені”. Та підготовлена книжка не зацікавила видавців, і письменник знищив рукопис. Кілька поезій у прозі, що лишилися в архівах друзів Стефаника, були опубліковані вже після його смерті (”Амбіції”, “Чарівник”, “Ользі присвячую”, “У воздухах плавають ліси”, “Городчик до бога ридав”, “Вночі” та ін.).

1897р. у чернівецькій газеті “Праця” побачили світ перші новели Стефаника — “Виводили з села”, “Лист”, “Побожна”, “В корчмі”, “Стратився”, “Синя книжечка”, “Сама-саміська”, які привернули увагу літературної громадськості художньою новизною, глибоким та оригінальним трактуванням тем з життя села. Проте не всі відразу зрозуміли і сприйняли нову оригінальну манеру Стефаника. Коли невдовзі письменник надіслав нові новели — “Вечірня година”, “З міста йдучи”, “Засідання” — в “Літературно-науковий вісник”, то у відповідь дістав лист-пораду, зміст якого зводився по суті до невизнання манери Стефаника. Це й викликало появу листа Стефаника від 11 березня 1898р. до “Літературно-наукового вісника”, адресованого фактично О. Маковею. Він являє собою своєрідне літературне кредо Стефаника, його справді новаторську ідейно-естетичну програму.

Перша збірка новел — “Синя книжечка”, яка вийшла у світ 1899р. у Чернівцях, принесла Стефаникові загальне визнання, була зустрінута захопленими відгуками найбільших літературних авторитетів, серед яких, крім І. Франка, були Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, стала помітною віхою в розвитку української прози. Автор “Синьої книжечки” звернув на себе увагу насамперед показом трагедії селянства.

Новели “Катруся” і “Новина” належать до найбільш вражаючих силою художньої правди творів Стефаника. Вони стоять поряд із такими пізнішими його шедеврами як “Кленові листки”, “Діточа пригода”, “Мати” та ін. Майстерно змальовано в цих творах трагічні людські долі. Героїчний склад художнього мислення Бетховена, невід’ємною ознакою якого є вражаюча масштабність почуттів, думок, картин, можна впізнати в окремих новелах Стефаника (”Сини”, “Марія”). У листі до редакції “Плужанина” від 1 серпня 1927р. Стефаник, заперечуючи трактування його як “поета загибаючого села”, зазначав: “Я писав тому, щоби струни душі нашого селянина так кріпко настроїти і натягнути, щоби з того вийшла велика музика Бетховена. Це мені вдалося, а решта — це література”.

У 1900р. вийшла друга збірка Стефаника — “Камінний хрест”, яку також було сприйнято як визначну літературну подію. Для другої збірки Стефаника характерне посилення громадянського пафосу (завдяки таким творам, як “Камінний хрест”, “Засідання”, “Лист”, “Підпис”). У другій збірці головне місце займає тема, що хвилювала письменника протягом усього творчого життя, — одинока старість, трагедія зайвих ротів у бідних селянських родинах. Цій темі цілком присвячені твори із “Синьої книжечки” (”Сама-саміська”, “Ангел”, “Осінь”, “Школа”), новели зі збірок “Камінний хрест” (”Святий вечір”, “Діти”), “Дорога” (”Сніп”, “Вістуни”, “Озимина”). Цікавить Стефаника вона й у другий період творчості, хоч уже в іншому плані (”Сини”, “Дід Гриць”, “Роса”, “Межа”).

1901р. вийшла в світ третя збірка новел Стефаника — “Дорога”, яка становила новий крок у розвитку його провідних ідейно-художніх принципів. Це наявне у своєрідній поетичній біографії Стефаника “Дорога” та роком раніше написаній ліричній сповіді “Confiteor”, що в переробленому вигляді була надрукована під назвою “Моє слово”. У збірці переважають новели безсюжетні, лірично-емоційного плану (”Давнина”, “Вістуни”, “Май”, “Сон”, “Озимина”, “Злодій”, “Палій”, “Кленові листки”, “Похорон”).
Тема матері і дитини, жертовності материнської, батьківської любові з’являється в Стефаника у життєвому переплетінні з іншими темами ще в збірці “Синя книжечка” (”Мамин синок”, “Катруся”, “Новина”). Наявна вона й у збірці “Камінний хрест”. У “Літературно-науковому віснику” за 1900р. український читач відкрив для себе Стефаникову новелу “Кленові листки”, яка стала окрасою збірки “Дорога”.

1905р. вийшла в світ четверта збірка письменника — “Моє слово”. У ній уперше була надрукована новела “Суд”, яка завершує перший період творчості Стефаника.

У пору імперіалістичної війни і великих соціальних потрясінь, розпаду Австро-Угорської імперії і становлення радянської влади Стефаник знову береться за перо новеліста. Почався другий період його творчості, не такий інтенсивний, як перший, але з чималими здобутками. Хронологічним початком цього періоду можна вважати новелу “Діточа пригода” (написана восени 1916р., а опублікована на початку 1917р.).

1916р. Стефаник пише новелу “Марія”, яку присвячує пам’яті Франка. За “Марією” письменник публікує шість новел, які разом із двома названими творами другого періоду (”Діточа пригода” і “Марія”) склали п’яту збірку — “Вона — земля”, видану 1926р.

У 1927 — 1933 рр. Стефаник опублікував ще більше десяти новел.В останні роки життя Стефаник пише також автобіографічні новели, белетризовані спогади. До них належать такі твори, як “Нитка”, “Браття”, “Серце”, “Вовчиця”, “Слава Йсу”, “Людмила”, “Каменярі”.

У роки перебування Західної України під владою Польщі Стефаник жив майже безвиїзне в с. Русів, де й писав останні твори у вільну від хліборобської праці хвилину. До самої смерті не полишало Стефаника бажання “сказати людям щось таке сильне і гарне, що такого їм ніхто не сказав ще”. І на його долю випало найбільше для художника щастя — він сказав те, що хотів, і сказав так, як хотів.

Творчість В. Стефаника – не просто майстерне зображення автентичного галицького сільського побуту, політичних обставин того часу, це заглиблення в універсальні аспекти людського життя. Його творчість та манера письма мали великий вплив на розвиток української новелістики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

13.11.2020.

23 група       Українська література

Виконати завдання контрольної роботи(на аркушах)

(варіант обрати будь-який)

 

 

Контрольна робота

Творчість М. Коцюбинського, О. Кобилянської

І варіант

І рівень

1. На початку новели М. Коцюбинського «Intermezzo» та в її фіналі наявний такий образ:

а) Моя утома;                        б) Залізна рука города;

в) Три білі вівчарки;            г) Жайворонки.

2. Серед кличок вівчарок у новелі М. Коцюбинського «Intermezzo» не було такої, як:

а) Оверко; б) Пава;     в) Панна;   г) Трепов.

3. За висловом А. Крушельницького, «Тінями забутих предків» поставив Коцюбинський в українському письменстві віковічний пам’ятник…».

а) Буковині;        б) Гуцульщині;  в) Галичині;       г) Волині.

4. Злим духом, що править усім, у віруваннях героїв повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» постає:

а) щезник;                               б) чугайстир;

в) арідник;                              г) лісовик.

5. Автором музичного твору «Impromptu phantasie» є:

а) Шопен;             б) Шуберт;           в) Брамс;              г) Бетховен.

6. Душа Софії з новели «Valse melancolique» була зранена:

а) смертю матері;                    б) неможливістю навчатися;

в) нещасливим коханням;       г) самотністю.

ІІ рівень

1. Установіть відповідність між назвою твору й уривком з тексту.

   1) «Intermezzo»;                           2) «Impromptu phantasie»;

   3) «Тіні забутих предків»;           4) «Valse melancolique».

а) «Став проти хмари, одна нога вперед, і склав руки на грудях. Закинув назад бліде обличчя і вперся похмурим оком у хмару»;

б) «Вона бачила образи в тонах, відчувала образи в тонах, переживала в уяві з’явища, котрі творила сама: казкові, фантастичні, неможливі, і плакала зі смутку невиясненого»;

в) «Я обкладаю її цвітом яблуні зі всіх боків, засипаючи такими квітками, такими ніжними, такими чистими, як моя дитинка»;

г) «Раптом все гасне, вмирає. Здригаюсь. Що таке? Звідки? Тінь? Невже хтось третій? Ні, тільки хмарка»;

д) «Почалося якесь глядання між звуками, неспокій, розпучливий неспокій! Спинялася раз по раз на басових тонах, то нижчих, то вищих, відтак окидала їх і переходила шалено скорою болючою гамою до вищих звуків».

2. Елементом ліричного в новелі «Intermezzo» є…

3. Назвіть традиції та обряди карпатських українців, зображені в по­вісті «Тіні забутих предків».

ІІІ рівень

1. Що таке психологічна новела. Доведіть на прикладі одного з творів О. Кобилянської.

2. Визначте тему, ідею, проблематику твору «Intermezzo».

3. Розкрийте символічність назви твору «Тіні забутих предків».

ІV рівень

1. Напишіть міні-твір на тему «Усе можна пережити, якщо підібрати потрібну пісню» (К. Кобейн), спираючись на зміст прочитаних творів.

 

         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота.

Творчість М. Коцюбинського, О. Кобилянської

ІІ варіант

І рівень

1. Укажіть, яка подія стала автобіографічною основою новели «Inter­mezzo».

а) важка хвороба серця письменника;

б) поразка революції 1905 року;

в) матеріальні нестатки;     

г) посилення тиску на українську культуру.

2. «Сіра маленька пташка… тяжко і важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба,.. єднала небо із землею» в:

а) ліру;       б) кобзу;    в) цимбали;                 г) арфу.

3. Укажіть, по яку подію сповіщає трембіта на Гуцульщині.

а) народження дитини;                б) весілля;

в) смерть;                               г) повінь.

4. У повісті М. Коцюбинського «Тіні за­бутих предків» є всі міфічні істоти, окрім:

а) щезника; б) чугайстира; в) арідника; г) лісовика.

5. Чоловік, який зіграв «Impromptu phantasie», був:

а) учитель музики;                  б) настроювач фортепіано;

в) відомий композитор;          г) сусід.

6. Марта вперше побачила Софію (новела О. Кобилянської «Valse melancolique»):

а) в аудиторії на заняттях;      б) у себе вдома;

в) на ковзанці;                        г) у консерваторії.

ІІ рівень

1. Установіть відповідність між цитатою і героєм, про якого йдеться.

1) «Ти – ще неушкоджений новітнім духом тип первісної жінки, що пригадує нам Аду Каїна або інших женщин з Біблії, повних покори й любові»;

2) «…теж уже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись»;

3) «Заглушити в собі той світ, щоб жити лише для одного чоловіка і для самих дітей? Се неможливо»;

4) «Спить, мов царівна. Коли вмивається, не забуде ніколи насипати кілька крапель найтоншої парфуми до води».

а) Ганнуся; б) Палагна; в) Марта; г) Марічка; д) Софія.

2. Елементом драматичного в новелі «Intermezzo» є…

3. Укажіть, який мандрівний сюжет ліг в основу повісті «Тіні забутих предків».

ІІІ рівень

1. Що таке імпресіонізм? Доведіть на прикладі новели М. Коцюбинського.

2. Визначте тему, ідею, проблематику твору «Тіні забутих предків».

3. Розкрийте символічність назви твору «Valse melancolique».

ІV рівень

1. Напишіть міні-твір на тему «Усе можна пережити, якщо підібрати потрібну пісню» (К. Кобейн), спираючись на зміст прочитаних творів.