09.11.2020.
31 група Українська література
Урок 30. Умовність зображення в поемі О.
Турянського «Поза межами болю». Загальнолюдські мотиви й гуманістичні цінності
в ній. Біологічні інстинкти і духовна воля до життя.
Завдання:Підручник
ст.142-144(Опрацювати,відповідати на запитання)
Осип Турянський — Поза межами болю
Стислий переказ, виклад змісту
Передмова
Твір є автобіографічним. Ці тяжкі події
вразили Осипа Турянського на все життя. Письменник відчуває провину за те, що
тільки він один залишився в живих серед друзів. Оповідання він присвячує
дружині та сину, які були його мотивацією вижити. Події твору розгортаються
взимку 1920 року.
Глава 1
Сербські полонені просувалися суворим
албанським "шляхом смерті". Від десяти діб вони не бачили їжі та
невпинно йшли, щоб не змерзнути в осінніх пальтах. Якщо хтось впав, змучений
голодом та морозом, його одразу розстрілювали наглядачі, бо це був непотрібний
баласт.
Серед полонених було шість товаришів,
серед яких був Штранцінгер – куля забрала в нього здатність бачити, а звістка
про смерть коханої та матері зробила його німим. Тільки скрипка була для нього
зв’язком з реальністю: здавалося, що коли він грає, Штранцінгер бачить та
говорить одночасно.
Біла пустеля, в якій нема нічого, крім
смерті, що існує навколо, та мук, що поза межами людського болю.
Стає нестерпно холодно. Бояні, один з
товаришів, пропонує розпалити вогнище. Але розпалити немає чого. Три дні тому
були спалені останні книжки Шекспіра, Гете, Канта. Сабо з презирством дивиться
на скрипку Штранцінгера, мовляв, добре пішла б до вогнища. Добровський стримує
Сабо, наголошує на важливості скрипки для цього бідного чоловіка. Згодом кожен
вирішує віддати сухий шматочок одягу, щоб розпалити вологий корч, але цього
виявляється не достатньо. Треба цілий одяг когось із них. Хтось мусить померти
для загального добра, але ніхто не хоче, навіть слабкий Бояні. Товариші
вирішують обрати з них найслабшого: всі будуть бігати навколо корча, доки хтось
не впаде. Розпочинається дикий танок, танок смерті. Добровський почав
показувати різні фігури танців, бо колись був балетмейстером. І ніби кожен
хотів впасти, щоб ці нелюдські муки вже закінчилися, але кожного щось
незрозуміле штовхало скакати далі. Оповідач згадав свого маленького сина і
зрозумів, що не має права впасти. Першим впав Бояні, дуже злякався і почав
звати маму. Товариші заспокоїли його, сказавши, що муки скоро закінчаться.
Бояні лежав на замерзлому снігу і повільно заснув на завжди. З трупа стягнули
одежу і розпалили вогонь.
Товариші сиділи біля вогнища в повній
тиші. Важке мовчання перебив Добровський:
— Оце має бути людська доля! Вродилася
людина, плакала, сміялася, співала, навчилася ходити і причимчикувала,
сердешна, аж сюди, щоби після найстрашніших мук покластися тут, у тій проклятій
льодовій пустині на спочинок.
— Та проте він лежить усміхнений, —
замітив Ніколич, глянувши на нього.
— Ця усмішка — це, мабуть, іскра
щастя… хвилина божевілля серед безтямного болю дала йому цю іскру, — зауважив
Добровський.
— Невже ж і нам присуджене таке щастя?
— спитав Ніколич і здригнувся.
Добровський дивився довго й нерухомо в
огонь.Одначе його очі, здавалося, не бачили вогню.
Вони блукали по глибоких нетрах його душі
й наче шукали чогось. Вкінці він поглянув через огонь у спокійну, замерзлу даль
і сказав наче до себе самого:
— Прокляте те життя, в котрому слабший
мусить згинути, щоб дужчий міг жити.
Глава 2
Роздуми автора про війну, цінність
людського життя, живих "мерців" у полоні. Розмова між друзями, про
тих, хто їх чекає з війни. Ніколич залишив вдома батька та матір, Пшилуцький –
сина та дружину. Сабо не має нікого, тому товариші кажуть, що він щасливий, не
має за ким тужити. Розмову перервав Ніколич, він побачив тінь хреста. Автор
замислюється над тим, що не знає, який сьогодні день, чи живий його син, чи
жива дружина. Добровський каже, що не тужить ні за ким і ненавидить родичів за
те, що привели його в цей жахливий світ, де його життя нічого не варте. Розповідає
історію, як після прориву на сербському фронті побачив, як капрал б’є трупа.
Капрал пояснив, що при цьому трупові нема ні гроша. Добровський мовчи пустив
йому кулю в чоло. Автор бачить у цьому іскру обуреності проти озвірілості
людей. Добровський каже, що війна не має жодних добрих ідей. Товариші
розуміють, що якщо помруть, то не геройською смертю, а як худоба: від голоду та
холоду.
Глава 3
Більшість полонених мучилася від корчу
шлунка. Кожен нишпорив і шукав щось їстівне, щоб може не втамувати, а хоча б
обдурити голод. "Знайшов, їжте!" – вигукнув Сабо і показав товаришам
кілька тисяч крон. Розповідає історію про те, як забрав гроші призначені для
годування солдатів у капітана, котрий їв за їх рахунок. Сабо намагається з’їсти
гроші, чим лякає Добровського. З грошей велика корсить там, де можна за них
щось придбати, але в цій білій пустелі вони до нічого. Діалог між Сабо та
Добровським про капіталізм, державу, дипломатів та грошолюбів.
Раптово Сабо підірвався та побіг в
сторону безодні. Добровський швидко підхопився, побіг за ним і в останній
момент схопив його за руку. Сабо вмовляє відпустити його, але товаришам
вдається всадити його біля вогнища та заспокоїти.
Авторові сниться сон, як син та
дружина святкують Різдво.
Полонені корчаться у судомах від голоду.
У Сабо виникає думка, з’їсти труп Бояні. У кожного розділилися думки між
моральними правилами та втамуванням нестерпного голоду. Добровський каже, що не
може бути моральних принципів у людини, яка вбивала інших, тому пропонує з’їсти
труп якнайшвидше. Але Ніколич просить не виправдовуватися. Все ж таки товариші
залишили труп у спокою.
Авторові ввижається образ матері та
дитини.
Глава 4
Над товаришами літають круки. Ніколич
співає колискову. Ця пісня навіює авторові спогади про дружину та сина. Після
війни тільки родина зможе вилікувати страшні душевні рани. Пшилуцький боїться
дізнатися, що його дружина зраджує йому. Пшилуцький з’їхав з глузду та помирає
в агонії. Вогнище згасає, товариші йдуть по новий корч. Автор бачить марево,
свого сина та дружину. Біжить до них зі сльозами на очах. Друзі не можуть нічим
зарадити, насильно стримують його.
Глава 5
Автор приходить у свідомість, чує
рідну мову, відчуває тепло. З ним говорить товариш по полону Василь Романишин.
Він їхав з сербськими лікарями та побачив людей, що сидять біля згаслого
вогнища. Живим виявився тільки автор. Автор дізнається, що син та жінка живі, і
починає ридати.
Українська
література (Авраменко) 11 клас-https://pidruchnyk.com.ua/1237-ukrliteratura-avramenko-11klas.html
09.11.2020.
31 група Українська мова
Урок 28. Порядок слів у реченні
Завдання: Підручник§28-29.Впр.5,6(+культура слова)
Порядок слів — це властиве мові взаємне розміщення членів речення при
певній смисловій структурі висловлювання. Він зумовлений граматичною будовою мови, закріплений літературною
традицією. Українська мова допускає відносно вільний, гнучкий порядок слів у реченні. Існує порядок
слів прямий і зворотний
(інверсія).
Українська мова
(Авраменко) 11 клас-https://pidruchnyk.com.ua/1239-ukrainska-mova-11-klas-avramenko.html
09.11.2020.
30 група Українська література
|
23 |
Модерна драматургія Розвиток національного театру: «Березіль» Л. Курбаса,
Харківський театр ім. І. Франка. |
Підручник
ст.115-117.Підготувати
Повідомлення,презентацію про розви- ток театру «Березіль» |
Українська
література (Авраменко) 11 клас-https://pidruchnyk.com.ua/1237-ukrliteratura-avramenko-11klas.html
09.11.2020.
33 група Українська мова
|
23 |
Варіанти граматичного зв’язку підмета й
присудка |
Підручник§24,впр2,5 |
Українська мова (Авраменко) 11 клас-https://pidruchnyk.com.ua/1239-ukrainska-mova-11-klas-avramenko.html
Перегляньте відеоурок з теми за
посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=VS8LZYJdTjY&ab_channel=%D0%94%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%B8
ЗВ'ЯЗОК ПРИСУДКА З ПІДМЕТОМ
Підмет і присудок перебувають у
двобічному предикативному зв'язку, специфіку якого становить взаємозв'язок,
взаємозалежність головних членів: Я пишу. Слова я і пишу однаковою мірою
залежать одне від одного, форма одного слова визначає форму іншого слова і
навпаки. Такий взаємоспрямований зв'язок називається координацією. Координація - це особливий тип
узгодження, що виявляється в уподібненні граматичних форм присудка до
граматичних форм підмета.
Примітка. Якщо підмет-вигук, присудки,
виражені словами, що мають категорію роду, вживаються у формі середнього
роду: "Ура!" неслось
далеко (С. Скляренко). |
|
09.11.2020.
23 група Українська мова
Урок 11. Написання не,
ні з різними частинами мови
Завдання: Підручник§47,впр2,5,7
Українська
мова (Авраменко) 10 клас 2018-https://pidruchnyk.com.ua/1168-ukrainska-mova-10-klas-avramenko.html
Перегляньте відеоурок з теми за
посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=pQiP_rSWdP0&ab_channel=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%97%D0%9D%D0%9E
Правопис частки НЕ
|
Правила |
Приклади |
|
Разом НЕ пишуть |
|
|
якщо слово без не не вживається: |
невдаха, нездара, негода, неук;
невблаганний, невпинний, нещадний; невдовзі, невтямки, неподалік, нещодавно,
нехотя; неволити, нездужатися, незчутися, ненавидіти, непритомніти,
непокоїти, нехтувати; але: неславити (ганьбити), не славити (не прославляти) |
|
якщо йдеться про нове поняття: |
небезпека (загроза); небилиця (вигадка); неволя (рабство); недоля (лихо); недруг (ворог); недовіра (підозра); неправда (брехня) |
|
з прикметниками й прислівниками: |
невибагливий (скромний у вимогах), невмілий (безпорадний) |
|
якщо при дієприкметнику немає
пояснювального слова |
незасіяне поле |
|
в префіксі недо-, який указує на
неповноту дії |
недочувати (погано чути), недоїдати (погано їсти) та ін. |
|
Окремо НЕ пишуть |
|
|
з прикметниками й прислівниками, коли в реченні
щось заперечується: Іноді таке заперечення підсилюється
заперечними словами ні, ані, ніяк, нітрохи,
ніколи, ніде, ніщо, ніхто й ін. |
робота не важка; дорога не далека; надворі
не холодно. робота аж ніяк не важка; ні, дорога не далека; надворі нітрохи не
холодно; нам ніщо не страшне |
|
з усіма формами дієслова (крім
дієприкметника) |
не робити, не сказавши, не робитиму; |
|
з числівниками, займенниками і
прийменниками |
не два, не перший, не ми, не наш, не
будь-який, не до речі, не з руки; виняток: неабиякий і не абиякий |
|
з дієприкметником, якщо при ньому є
пояснювальне слово або він виконує роль присудка |
не чуваний (коли?) ніколи, не знаний (де?) тут; трава не скошена |
|
якщо заперечують щось |
не друг (а товариш, співробітник, просто знайомий, випадкова
людина, ворог) |
|
якщо є протиставлення: |
робота не важка, а легка; дорога не далека,
але й не близька; надворі не холодно, а так собі |
|
З дефісом НЕ пишуть |
|
|
якщо вживається як префікс в іменниках —
власних назвах |
не-Європа |
Правопис частки НІ
|
Правила |
Приклади |
|
Разом НІ пишуть |
|
|
у заперечних займенниках і прислівниках |
ніхто, ніякий, ніде, нікуди, ніяк |
|
якщо слово без ні не вживається |
нікчемний, нічліг |
|
Окремо НІ пишуть |
|
|
якщо вживається для заперечення наявності
предмета чи ознаки, а також у стійких словосполученнях без дієслова- присудка |
ні краплини; ні се ні те; ні так ні сяк, ні
на макове зерно |
|
якщо виступає повторювальним сполучником із
заперечним єднальним значенням |
Не люблять кайданів ні слово, ні ідея (М. Рильський) |
|
із займенниками та прислівниками, від яких
відокремлюється прийменником: |
ні в кого, ні при чому, ні в скількох |
Дослідження-аналіз
► Поясніть, як правильно
писати слова з навскісною рискою.
1. Не/багаті у мене скарби,
але й ті я не всі зберіг, залишивши для віршів фарби і думок не/швидкий розбіг
(В. Симоненко). 2. Дурний язик голові не/приятель (Народна творчість).
3. Був білий світ не/білий вже, а чорний (Л. Костенко). 4. Садок був
не/величкий, але рясний (Б. Грінченко). 5. Гурту і вовк не/страшний (Народна
творчість).
Готуємося до ЗНО
1. Правопис часток не, ні. У якій групі слів усі
вони з часткою не пишуться окремо?
А Не/затоплена місцина,
ніким не/торкана роса, не/завершена робота;
Б не/почорнілий від часу паркан,
не/просохла земля, не/розсідланий кінь;
В не/завершена книга,
не/підбілена верба, не/виконане завдання;
Г не/прив’язаний звечора
човен, ще не/забута образа, нічим не/ захищений порт?
2. Приведіть у
відповідність варіанти написання з прикладами.
|
Частку не пишемо: 1 Разом 2 Окремо Частку ні пишемо: 3 Разом 4 Окремо |
А Ні/старовини, ні/я не дорікаю, ні/живий
ні/мертвий, ні/так ні/ сяк Б Не/бажано, не/п’ять, не/сказане,
не/доїсти В Не/гайний, недо/лік, не/голосно,
не/обережний Г Ні/сенітниця, ні/кчема, ні/звідки, ні/хто Д Ні/коли, ні/туди ні/сюди, ні/до/ кого,
ні/яково Е Не/щодавно, недо/робок, не/оковирний,
не/той |
3. У якій групі слів усі
вони з часткою не пишуться разом?
А Не/помічений човен,
не/підписані документи, ці не/забутні мрії;
Б не/бачена краса,
не/полита досі розсада, не/бачена ніколи квітка;
В не/замкнені двері,
не/закінчений лист, ніким не/підтверджений факт;
Г не/застебнуте пальто,
не/зірваний бур’ян, ще не/висушене сіно?
09.11.2020.
10 група Українська мова
|
13 |
Контрольна робота №1. Лексикографія. Лексична норма (тест) |
Виконати завдання контрольної роботи(на
аркушах) |
Контрольна робота
ВИКОНАННЯ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ
І варіант
Завдання 1-8 мають по
чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Потрібно вибрати
правильний варіант відповіді.
1. Позначте, у якому
словнику з’ясовано походження слів:
А тлумачному;
Б етимологічному;
В морфологічному;
Г історичному.
2. Позначте, у якому
словнику з’ясовано значення слів, що вживаються в певній місцевості:
А діалектному;
Б термінологічному;
В історичному;
Г фразеологічному.
3. Позначте, який словник
пояснює значення іншомовних слів:
А перекладний;
Б тлумачний;
В орфоепічний;
Г іншомовних слів.
4. Позначте, який словник
подає особливості вимови та наголошення слів:
А орфографічний;
Б орфоепічний;
В перекладний;
Г морфемний.
5. Позначте речення, у
якому неправильно вжито слово «приймати»:
А Оля приймала участь у змаганнях з гімнастики.
Б Допоможіть мені прийняти правильне рішення.
В Вам необхідно терміново прийняти заяву від Петрика Ігоря.
Г Прийміть наші щирі побажання з нагоди свята.
6. Позначте рядок, у якому
подано правильне тлумачення фразеологічного звороту комарика придушити:
А завдати лиха;
Б міцно заснути;
В почервоніти;
Г мати досвід.
7. Позначте рядок, у якому
подано пароніми:
А перст, чоло;
Б хижа ласка — материнська
ласка;
В пам’ятник — пам’ятка;
Г втекти, п’ятами накивати.
8. Позначте рядок, у якому
подано синонім до фразеологізму майстри на всі руки:
А собаку з’їсти;
Б крутитися як білка в
колесі;
В нестися вгору;
Г і швець, і жнець, і на
дуді грець.
У завданнях 9-10 треба
встановити відповідність: до кожного рядка, позначеного буквою, дібрати
відповідник, позначений цифрою.
9. Установіть відповідність
між фразеологізмами та правильним тлумаченням їх.
|
1 Тремтіти від холоду |
А Мов грім з ясного неба |
|
2 Несподівано з’явитися |
Б Знімати шкуру |
|
3 Визискувати когось |
В Одним миром мазані |
|
4 Почувати себе ніяково |
Г Дзвонити зубами |
|
Д Ні в тих ні в сих |
10. Установіть відповідність
між фразеологізмами-антонімами.
|
1 Хоч греблю гати |
А Хоч конем грай |
|
2 Ридма ридати |
Б Смішки справляти |
|
3 Як білка в колесі крутиться |
В Мастити п’яти салом Г Як кіт наплакав |
|
4 Курці ступити ніде |
Д Працювати як мокре горить |
Завдання 11 та 12 —
завдання відкритої форми.
11. Зредагуйте речення.
1. На високому рівні
пройшли весняні канікули. 2. Поет завоював світову вдячність. 3. Повість Панаса
Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні» була видана в Женеві. 4. Я тепер
дивлюся на це все другими очима.
12. Складіть і запишіть
речення з поданими фразеологізмами (поясніть їхнє значення):
Товкти воду в ступі,
піймати облизня.
ІІ варіант
Завдання 1-8 мають по
чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Потрібно вибрати
правильний варіант відповіді.
1. Позначте, у якому
словнику з’ясовано походження слів:
А термінологічному;
Б тлумачному;
В етимологічному;
Г діалектному.
2. Позначте, у якому
словнику з’ясовано значення слів, що вживаються в певній місцевості:
А фразеологічному;
Б морфемному;
В термінологічному;
Г діалектному.
3. Позначте, який словник
пояснює значення іншомовних слів:
А орфоепічний;
Б іншомовних слів;
В перекладний;
Г тлумачний.
4. Позначте, який словник
подає особливості вимови та наголошення слів:
А орфоепічний;
Б орфографічний;
В морфемний;
Г перекладний.
5. Позначте речення, у
якому неправильно вжито слово «приймати»:
А Сергію, швидше приймай рішення.
Б Юрко приймає участь у змаганнях з футболу.
В Юнаки приймають присягу на вірність Батьківщині.
Г Їв би очима, та душа не приймає.
6. Позначте рядок, у якому
подано правильне тлумачення фразеологічного звороту зуби протерти на чомусь:
А голодувати;
Б мати досвід;
В завдати лиха;
Г накинутись з докором на
когось.
7. Позначте рядок, у якому
подано пароніми:
А міх борошна — ковальський
міх;
Б уявити — уславити;
В військовий — воєнний;
Г горизонт, небокрай.
8. Позначте рядок, у якому
подано синонім до фразеологізму кривити душею:
А голову закрутити;
Б ходити на поводку;
В крутити хвостом;
Г дати перцю.
У завданнях 9-10 треба
встановити відповідність: до кожного рядка, позначеного буквою, дібрати
відповідник, позначений цифрою.
9. Установіть відповідність
між фразеологізмами та їхнім правильним тлумаченням.
|
1 Безрідний 2 Перемогти 3 Покарати 4 Посваритися |
А Показати, де раки зимують |
|
Б Розбити глека |
|
|
В Хоч свічки ліпи |
|
|
Г Як горох при дорозі |
|
|
Д Узяти гору |
10. Установіть відповідність між фразеологізмами-антонімами.
|
1 Як з хреста знятий 2 Падати зі сміху 3 У чорта на куличках 4 Битися як риба об лід |
А Як вареник у маслі Б Бублика з’їси, поки кругом обійдеш В Ревма ревіти Г З доброго дива Д Як рукою подати |
Завдання 11 та 12 —
завдання відкритої форми.
11. Відредагуйте речення.
1. На зустріч прийшли
відомі поети та письменники. 2. У романі І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»
зображено події, що відбувалися після скасування кріпосного права. 3. У другий
раз ми продовжимо цю розмову. 4. Кожний літературний персонаж має свої
індивідуальні риси.
12. Складіть і запишіть
речення з поданими фразеологізмами (поясніть їхнє значення).
Стригти під один гребінець; виносити сміття з
хати
Варіант
обираєте самостійно.Виконану контрольну роботу відправляєте мені у
приват(виконання обов'язкове для всіх учнів)
09.11.2020.
20 група Українська література
Урок 11.
Василь Стефаник. Життя і творчість. Новаторство письменника.
Завдання:Підручник
ст.173-175.Ознайомитись зі змістом новели В.Стефаника «Камінний хрест»
Василь Стефаник. Життя і творчість
14 травня 2021 року виповнюється 150
років від дня народження видатного українського письменника, неперевершеного
майстра соціально-психологічної прози, новатора модерністської техніки письма,
новеліста, тонкого спостерігача людської душі, гуманіста і просвітителя Василя
Семеновича Стефаника.
Народився
Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871р. в с. Русові (тепер Снятинського
району Івано-Франківської області) в сім’ї заможного селянина.
1883р.
Стефаник вступає до польської гімназії в Коломиї, де з четвертого класу бере
участь у роботі гуртка гімназичної молоді. Учасники гуртка вели
громадсько-культурну роботу серед селян (зокрема, організовували читальні).
Стефаник-гімназист починає пробувати сили в літературі. Зі своїх перших творів
Стефаник опублікував без підпису лише один вірш. У співавторстві з Мартовичем
написав два оповідання: “Нечитальник” (1888) та “Лумера” (1889).
У 1890 р.
Стефаник у зв’язку із звинуваченням в нелегальній громадсько-культурній роботі
змушений був залишити навчання в Коломиї і продовжити його в Дрогобицькій
гімназії. Там він брав участь у громадському житті,
став членом таємного гуртка молоді, особисто познайомився з Франком, з яким
потім підтримував дружні зв’язки.
Після закінчення гімназії (1892) Стефаник вступає на медичний факультет
Краківського університету. Однак, за визнанням письменника, з тією медициною
“вийшло діло без пуття”. Замість студіювання медицини він поринає у літературне
і громадське життя Кракова. Тут існувало товариство студентів-українців
“Академічна громада”. Більшість студентів, які належали до нього, тягнулися до
радикальної партії. До них приєднався і Стефаник. У студентські роки він
особливо багато читає, пильно стежить за сучасною літературою, зближується з
польськими письменниками.
Стефаник-студент
бере активну участь у громадському житті рідного Покуття, розширює творчі
контакти з українськими періодичними виданнями, активізує свою діяльність як
публіцист. Після опублікування в 1890р. першої статті — “Жолудки наших робітних
людей і читальні” — він у 1893 — 1899 рр. пише і друкує в органах радикальної
партії “Народ”, “Хлібороб”, “Громадський голос” та “Літературно-науковому
віснику” ряд статей: “Віче хлопів мазурських у Кракові”, “Мазурське віче у
Ржешові”, “Мужики і вистава”, “Польські соціалісти як реставратори Польщі od morza do morza”, “Книжка за
мужицький харч”, “Молоді попи”, “Для дітей”, “Поети і інтелігенція”.
1896 — 1897
рр. — час особливо напружених шукань Стефаника. Намагання його відійти від
застарілої, як йому здавалося, описово-оповідної манери своїх попередників на
перших порах пов’язувалося з модерністичною абстрактно-символічною поетикою. У
1896 — 1897 рр. він пише ряд поезій у прозі і пробує видати їх окремою книжкою
під заголовком “З осені”. Та підготовлена книжка не зацікавила видавців, і
письменник знищив рукопис. Кілька поезій у прозі, що лишилися в архівах друзів
Стефаника, були опубліковані вже після його смерті (”Амбіції”, “Чарівник”,
“Ользі присвячую”, “У воздухах плавають ліси”, “Городчик до бога ридав”,
“Вночі” та ін.).
1897р. у
чернівецькій газеті “Праця” побачили світ перші новели Стефаника — “Виводили з
села”, “Лист”, “Побожна”, “В корчмі”, “Стратився”, “Синя книжечка”,
“Сама-саміська”, які привернули увагу літературної громадськості художньою
новизною, глибоким та оригінальним трактуванням тем з життя села. Проте не всі відразу зрозуміли і сприйняли
нову оригінальну манеру Стефаника. Коли невдовзі письменник надіслав нові
новели — “Вечірня година”, “З міста йдучи”, “Засідання” — в
“Літературно-науковий вісник”, то у відповідь дістав лист-пораду, зміст якого
зводився по суті до невизнання манери Стефаника. Це й викликало появу листа
Стефаника від 11 березня 1898р. до “Літературно-наукового вісника”,
адресованого фактично О. Маковею. Він являє собою своєрідне літературне кредо
Стефаника, його справді новаторську ідейно-естетичну програму.
Перша збірка
новел — “Синя книжечка”, яка вийшла у світ 1899р. у Чернівцях, принесла
Стефаникові загальне визнання, була зустрінута захопленими відгуками найбільших
літературних авторитетів, серед яких, крім І. Франка, були Леся Українка, М.
Коцюбинський, О. Кобилянська, стала помітною віхою в розвитку української
прози. Автор “Синьої книжечки” звернув на себе увагу
насамперед показом трагедії селянства.
Новели
“Катруся” і “Новина” належать до найбільш вражаючих силою художньої правди
творів Стефаника. Вони стоять поряд із такими пізнішими його шедеврами як “Кленові
листки”, “Діточа пригода”, “Мати” та ін. Майстерно змальовано в цих творах
трагічні людські долі. Героїчний склад художнього мислення Бетховена,
невід’ємною ознакою якого є вражаюча масштабність почуттів, думок, картин,
можна впізнати в окремих новелах Стефаника (”Сини”, “Марія”). У листі до
редакції “Плужанина” від 1 серпня 1927р. Стефаник, заперечуючи трактування його
як “поета загибаючого села”, зазначав: “Я писав тому, щоби струни душі нашого
селянина так кріпко настроїти і натягнути, щоби з того вийшла велика музика
Бетховена. Це мені вдалося, а решта — це література”.
У 1900р.
вийшла друга збірка Стефаника — “Камінний хрест”, яку також було сприйнято як
визначну літературну подію. Для другої збірки Стефаника характерне посилення
громадянського пафосу (завдяки таким творам, як “Камінний хрест”, “Засідання”,
“Лист”, “Підпис”). У другій збірці головне місце займає тема, що хвилювала
письменника протягом усього творчого життя, — одинока старість, трагедія зайвих
ротів у бідних селянських родинах. Цій темі цілком присвячені твори із “Синьої
книжечки” (”Сама-саміська”, “Ангел”, “Осінь”, “Школа”), новели зі збірок
“Камінний хрест” (”Святий вечір”, “Діти”), “Дорога” (”Сніп”, “Вістуни”,
“Озимина”). Цікавить Стефаника вона й у другий період творчості, хоч уже в
іншому плані (”Сини”, “Дід Гриць”, “Роса”, “Межа”).
1901р. вийшла
в світ третя збірка новел Стефаника — “Дорога”, яка становила новий крок у
розвитку його провідних ідейно-художніх принципів. Це наявне у своєрідній
поетичній біографії Стефаника “Дорога” та роком раніше написаній ліричній
сповіді “Confiteor”, що в
переробленому вигляді була надрукована під назвою “Моє слово”. У збірці
переважають новели безсюжетні, лірично-емоційного плану (”Давнина”, “Вістуни”,
“Май”, “Сон”, “Озимина”, “Злодій”, “Палій”, “Кленові листки”, “Похорон”).
Тема матері і дитини, жертовності материнської, батьківської любові з’являється
в Стефаника у життєвому переплетінні з іншими темами ще в збірці “Синя
книжечка” (”Мамин синок”, “Катруся”, “Новина”). Наявна вона й у збірці
“Камінний хрест”. У “Літературно-науковому віснику” за 1900р. український читач
відкрив для себе Стефаникову новелу “Кленові листки”, яка стала окрасою збірки
“Дорога”.
1905р. вийшла
в світ четверта збірка письменника — “Моє слово”. У ній уперше
була надрукована новела “Суд”, яка завершує перший період творчості Стефаника.
У пору імперіалістичної війни і великих
соціальних потрясінь, розпаду Австро-Угорської імперії і становлення радянської
влади Стефаник знову береться за перо новеліста. Почався другий період його творчості, не
такий інтенсивний, як перший, але з чималими здобутками. Хронологічним початком
цього періоду можна вважати новелу “Діточа пригода” (написана восени 1916р., а
опублікована на початку 1917р.).
1916р.
Стефаник пише новелу “Марія”, яку присвячує пам’яті Франка. За “Марією”
письменник публікує шість новел, які разом із двома названими творами другого
періоду (”Діточа пригода” і “Марія”) склали п’яту збірку — “Вона — земля”,
видану 1926р.
У 1927 — 1933
рр. Стефаник опублікував ще більше десяти новел.В
останні роки життя Стефаник пише також автобіографічні новели, белетризовані
спогади. До них належать такі твори, як “Нитка”, “Браття”, “Серце”, “Вовчиця”,
“Слава Йсу”,
“Людмила”, “Каменярі”.
У роки
перебування Західної України під владою Польщі Стефаник жив майже безвиїзне в
с. Русів, де й писав останні твори у вільну від хліборобської праці хвилину. До самої смерті не полишало Стефаника бажання
“сказати людям щось таке сильне і гарне, що такого їм ніхто не сказав ще”. І на
його долю випало найбільше для художника щастя — він сказав те, що хотів, і
сказав так, як хотів.
Творчість В.
Стефаника – не просто майстерне зображення автентичного галицького сільського
побуту, політичних обставин того часу, це заглиблення в універсальні аспекти
людського життя. Його творчість та манера письма мали великий вплив на розвиток
української новелістики.
Коментарі
Дописати коментар