Поурочно-тематичне
планування та завдання з
української мови для учнів 21,23
груп
(на період карантину з 26.10-31.10 )
|
9 |
Складні
випадки написання географічних назв. Читання
тексту мовчки |
Підручник§44-45.Впр.5,7 |
Українська
мова (Авраменко) 10 клас 2018-https://pidruchnyk.com.ua/1168-ukrainska-mova-10-klas-avramenko.html
|
Складні випадки написання географічних назв |
приклади |
|
У назвах українських міст треба розрізняти
-поль у небагатьох словах
грецького походження (грецьке polis «місто») і -піль (з українського «поле») |
Севастополь, Крижопіль |
|
У географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну
з відповідною українською е передається через і |
Арабатська Стрілка, Біловезька Пуща |
|
У географічних назвах, утворених від
загальних назв та імен, спільних за походженням для української та російської
мов, звичайно пишеться и в суфіксах -ин, -инськ |
Карпинськ, Гусине Озеро |
|
У географічних назвах, утворених від
людських імен, пишемо і, як і в українській мові |
Леонідово |
|
Апостроф пишеться в географічних назвах
після губних, задньоязикових і р, а також після префіксів, що закінчуються
приголосним перед я, ю, є, ї. Але, коли я, ю сполучення м’якого
приголосного з а, у, то апостроф перед ними
не пишеться |
В’язники, Ак’яр, Вязьма, Рязань |
|
Знак м’якшення пишеться в географічних
назвах після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, м. Але, коли я, ю, означають сполучення
м’якого приголосного з а, у, то перед ними ь не пишеться |
Пхеньян, Усольє, Аляска, Тюмень |
Особливу увагу слід
звернути на правопис складних і складених географічних назв як українського,
так і іншомовного походження. Вони пишуться окремо, разом і через дефіс.
Окремо пишуть географічні
назви, утворені:
· поєднанням іменника та
узгодженого з ним прикметника: Новий Буг, Кривий Ріг;
· поєднанням іменника та
узгодженого з ним порядкового числівника: Залісся Перше, Гільча Друга.
Разом пишуть географічні
назви, утворені:
· від прикметникових та
іменникових основ, з’єднаних єднальним звуком: Новоукраїнка, Верхньоторецьке, Теплогірськ;
· поєднанням числівникових
та іменникових основ: Пятигорськ, Тридуби,
Семикаракорськ;
· поєднанням двох
іменникових основ за допомогою єднального звука: Волгодонськ, Індокитай;
· сполученням дієслова у
формі наказового способу та іменника: Гуляйполе, Копайгородок.
Через дефіс пишуть
географічні назви, утворені:
· поєднанням двох іменників
без єднального звука: Пуща-Водиця, Коста-Ріка,
Тель-Авів;
· поєднанням іменника й
постпозитивного прикметника: Новгород-Волинський, Кам’янець-Подільський;
· поєднанням двох імен або імені та прізвища за допомогою
єднального звука: Андрієво-Іванівка, Івано-Франківськ,
Михайло-Коцюбинське;
· поєднанням двох
іменників, перший з яких вжито в називному відмінку, а другий — у непрямому
відмінку з прийменником чи іншим службовим словом; дефісом виділяється
прийменник (службове слово) з обох боків: Ростов-на-Дону, Порт-о-Пренс, Па-де-Кале;
· поєднанням перших
складових частин соль-, спас-, усть-, вест-,
іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сент-, сен- з кінцевими назвотворчими
частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд: Соль-Вичегодськ, Спас-Клепики, Усть-Лабінськ,
Вест-Індія, Санкт-Петер-бург, Іст-Ривер, Монк-тон-Сіті і т. ін.
Перегляньте відео
урок за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=DrFAbrswXvE&ab_channel=%D0%9D%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D0%86%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE
Поурочно-тематичне
планування та завдання з
української мови для учнів 20
групи
(на період карантину з 26.10-31.10 )
|
8 |
Складні випадки написання
прізвищ |
Підручник§43.Впр.2,3. |
|
Українська
мова (Авраменко) 10 клас 2018-https://pidruchnyk.com.ua/1168-ukrainska-mova-10-klas-avramenko.html
10 клас. Українська мова. Складні випадки написання
прізвищ
Жива, овіяна легендами, багата на героїчні події історія України
на своїх скрижалях відкарбувала надзвичайно строкату низку українських прізвищ,
носії яких і були, по суті, творцями цієї історії. Ці особові назви відбивають широку, щедру натуру наших предків, що охоче
давали один одному різні характеристики, прізвиська, які й лягли в основу
творення сучасних прізвищ.
Якщо зазирнути в історію,
то прізвища з’явилися відносно недавно, раніше людина мала лише ім’я. Так, з
літописів ми знаємо про княгиню Ольгу, князів Олега, Ігоря, Святослава, дехто
мав додаткове ім’я – характеристику на уславлення своїх чеснот: Володимир
Великий, Ярослав Мудрий. Прізвища як офіційна назва з’являються в українських
документах XIV – XV ст., їх мали представники тодішньої суспільної верхівки.
Купівля і продаж майна, передача її у спадок – ці та інші юридичні дії
потребували точності в оформленні документів. Тож лише самого імені стало
замало. Так з’явилися спадкові родові прізвища. Основна ж маса населення
України здобула прізвища після того, як у 1632 році київський митрополит Петро
Могила доручив парафіяльним священикам вести метрики народжених, одружених,
померлих.
Написання прізвищ
підпорядковується тим самим законам, правилам української мови, що й написання
загальних назв. Але в написанні прізвищ іншомовного походження спостерігаємо
певні труднощі .
1.Опрацюйте теоретичний
матеріал параграфу 43.
2. Оскільки
найбільш складним у сучасній правописній практиці є написання російських
прізвищ, варто запам’ятати такі основні правила:
1.Російський е на письмі передається:
а) буквою е після приголосних звуків (Лермонтов, Державін);
б) буквою є: на початку слова (Єгоров, Єршов); у середині слова після
голосного звука (Воєводін, Грибоєдов); у середині слова при роздільній вимові
(Аляб’єв, Оладьєв, Євгеньєв); у суфіксах -єв, -єєв після приголосних звуків,
крім ж, ш, ч, щ та р і ц (Тимірязєв, Алексєєв, але: Подьячев, Писарев, Муромцев, Аракчеєв, Плещеєв, Андреєв, Мацеєв); у коренях
слів, коли російському е у словах-загальних назвах, від яких походять прізвища,
відповідає український і, тобто на місці колишнього звука h (Бєлінський (бо рос. белый — укр. білий), Лєсков (бо
рос. лес — укр. ліс), Столєтов (бо рос. лето — укр. літо).
Російське ё на письмі передається:
а) сполученням літер йо на початку слова, після голосних, а також після губних
приголосних б, п, в, м, ф (Йолкін, Бугайов, Воробйов);
б) сполученням літер ьо в середині слова на позначення попереднього м’якого
приголосного (Верьовка, Тьоркін), але у прізвищах, утворених від спільних українських та
російських імен, пишеться е: Семенов, Федоров, Артемов);
в) буквою о після ч, щ: Горбачов, Хрущов, Лигачов.
3.Російське э на письмі завжди передається літерою е: Ельяшев,
Етов.
4.Російське и передається:
а) буквою і на початку слова та після приголосних, крім шиплячих ж,
ч, ш, щ і ц (Іванов, Ігнатьєв, Чибісов, Гусін, Мухін, Роднін);
б) буквою ї після голосних та при роздільній вимові після приголосних
(Воїнов, Абраїмов, Мар’їн, Ільїн);
в) буквою и: після ж, ч, ш, щ і ц перед приголосними (Жилін,
Чичиков, Шишкін, Щигров, Марциков);
г) у прізвищах, утворених від власних імен та загальних
назв, спільних для української та російської мов (Денисов, Кирилов, Тимофєєв,
Виноградов, Малинін, Тихомиров, Кисельов, але: Ніколаєв, Нікітін, Філіпов — тому що вихідними є імена,
відмінні від українських);
д) у суфіксах -ик, -ник,
-ич, -ович, -євич, -иц, -ищ (Бєликов, Шапошников, Маничев, Марахович,
Продаєвич, Голицин, Радищев);
е) у префіксі
при– (Привалов, Пришвін);
є) у
прізвищах, що закінчуються на -их (-ых): Климовських, Косих.
5. Російське ы на письмі завжди передається літерою и: Крилов, Рибін.
6. Російські суфікси -ск-, -цк- передаються буквосполуками -ськ, -цьк:
Бабаєвський, П’ятницький, Крамський, Руцький. Увага! Тепер
російські прізвища на -ой пишуться з українським закінченням -ий (Трубецький, Донський, але: Лев
Толстой)
7.Російський суфікс -жск- передається буквосполукою -зьк-: Черторизький,
Волзький.
8.У російських прізвищах при роздільній вимові після
губних (б, п, в, м, ф), к, р перед я, ю, є, ї ставиться апостроф:
Аляб’єв, В’юнков, Лук’янов, Дар’їн. При м’якій вимові цих приголосних перед
голосними звуками а, у, е апостроф не ставиться: Пєтухов, Пясецький.
Потрібно і цікаво! Відеоуроки від Олександра Авраменка https://www.youtube.com/watch?v=Xnoic0McyIY
https://www.youtube.com/watch?v=-6IK1B7ajvU
Коментарі
Дописати коментар