Поурочно-тематичне
планування та завдання з
української літератури для
учнів 14 групи
(на період карантину з15.10-18.10)
|
7 |
«Хіба ревуть
воли, як ясла повні?» – перший соціально-психологічний роман
в українській літературі, свідчення його можливостей
у художньому дослідженні дійсності. Співавторство з І. Біликом. Історія написання твору. ТЛ: соціально-психологічний роман. |
Ст.47-50(опрацювати),виписати і вивчити поняття ТЛ. |
|
8 |
Широта представлення народного життя. Робота з текстом 1, 4 частин роману. |
Опрацювати
1,4частини роману«Хіба ревуть
воли, як ясла повні?» |
Українська
література (Авраменко, Пахаренко) 10 клас 2018https://pidruchnyk.com.ua/392-ukrayinska-lteratura-avramenko-paharenko-10-kla
Поурочно-тематичне
планування та завдання з
української мови для учнів
14 групи
(на період карантину з15.10-18.10)
|
7 |
Пароніми.
Запобігання помилкам у вживанні паронімів |
Підручник§7.Впр.5,6 |
|
8 |
Порушення
лексичної норми. Кальки з інших мов. Уживання слів у невластивому значенні |
Підручник§8.Впр.5,6.Опрацювати
ст.37(Культура слова) |
Українська
мова (Авраменко) 10 клас 2018-https://pidruchnyk.com.ua/1168-ukrainska-mova-10-klas-avramenko.html
Поурочно-тематичне
планування та завдання з
української літератури для
учнів 34групи
(на період карантину з15.10-18.10)
|
11 |
Автономність, відкритість зарубіжним традиціям і
новітнім процесам, розвиток української літератури в Західній Україні до 1939
р. |
Ст.132-133 |
|
|
12 |
Життєвий і творчий шлях Богдана-Ігоря Антонича. Аполітичність, наскрізна
життєствердність, метафоричність і міфологізм у поезіях «Зелена Євангелія», «Різдво» («Коляда» – оглядово). ТЛ: міфологізм, асоціативність |
Ст.134-139(опрацювати). Виписати та вивчити по- няття ТЛ |
|
Українська
література (Авраменко) 11 клас-https://pidruchnyk.com.ua/1237-ukrliteratura-avramenko-11klas.html
Міфологізм в літературі Міфологізм — спосіб поетичної реалізації
міфу у творах оригінальної літератури. Значення міфу в літературному творі не
тотожне його семантиці в першозразку й залежить від культури епохи, задуму
письменника, жанру твору. Відображення в літературному творі давніх
міфологічних уявлень часто опосередковане через трансформовані форми
поетичного переосмислення, зокрема через символ.
Асоціативність — певна суміжність, можливо навіть
паралельність існуючих у цій суміжності явищ і предметів, здатних утворити
зв'язок між собою. У своїй генетичній основі зародження художній образ утворюється
саме за законом асоціативності.
Поурочно-тематичне
планування та завдання з
Української мови для учнів 34групи
(на період карантину з15.10-18.10)
|
11 |
Просте ускладнене речення |
Підручник§28-29.Впр.5,6 |
|
12 |
Будова складного речення й логічні помилки в
ньому |
Підручник§30-31.Впр.2,5. |
Українська мова
(Авраменко) 11 клас-https://pidruchnyk.com.ua/1239-ukrainska-mova-11-klas-avramenko.html
Тема
1. Складне речення. Складносурядне речення
Пройти тест
·
Час:00:41/01:00:00
·
Питання:0/12
Поурочно-тематичне
планування та завдання з
української літератури для
учнів 30групи
(на період карантину з15.10-18.10)
|
Романтичність світовідчуття Ю. Яновського. Новаторство
художньої форми. Модерний сюжет роману «Майстер
корабля». |
Підручник
ст.67-70,74-84 |
Українська
література (Авраменко) 11 клас-https://pidruchnyk.com.ua/1237-ukrliteratura-avramenko-11klas.html
Юрій Яновський. Роман «Майстер корабля»
Тест «Як на ЗНО»
У “Місті” Валер’ян
Підмогильний поєднав широкий спектр відчуттів і багатство образів. Але для
учасника ЗНО варто детально з’ясувати особливості головних образів роману і
вловити відмінність характерів жінок Степана Радченка, адже кожен із них є
важливим для розуміння долі і життєвого вибору головного героя. Старайтеся
добре запам’ятати їх!
Степан Радченко
Образ Степана
Радченка складний, суперечливий, далеко не однозначний. Письменник зобразив
людину, в якій постійно борються добро із злом, які інколи заради особистого
утвердження здатні піти навіть на злочин, не страждатиме він і від людських
жертв, і разом — це неординарна особистість, не позбавлена вміння скептично, а
то й іронічно, сприймати себе та навколишній світ. У творі автор не робить
ніяких ідеологічних акцентів, не підносить і не виправдовує свого героя, не
нав’язує читачеві своїх висновків, а змушує його замислитися над людською
природою, що є невід’ємною складовою її дійсності.
У центрі роману
освічений провінціал Степан Радченко, який приїхав до Києва для того, щоб
здійснити свою мрію — вступити до університету. Головний герой спершу в захваті
від принад міста і має намір повернутись додому як тільки отримає освіту, — “вернутись на село новою культурною людиною і разом з тим
привезти туди нове життя”. Проте
вже невдовзі після приїзду до Києва він розмірковує про безперспективність села
і сповнений бажання підкорити місто.
Радченко соромиться
свого походження і всіма способами намагається про нього забути. Він
дистанціюється від свого сільського минулого і усього, що йому його нагадує, — “Село стало йому чуже, воно потьмяніло в його спогадах,
як блідне ліхтар у проміннях дня, але тяжіло над ним як докір, як тривога”. Головний герой намагається наблизитись до міста у своїх
вчинках своєю поведінкою та зовнішнім виглядом і вдається до численних помітних
трансформацій.
Радченко припиняє
спілкування зі своїми односельчанами, знищує одяг, в якому приїхав з села,
міняє ім’я із Степана на Стефана. Юрій Шевельов влучно зауважує, що головний
герой роману, Степан Радченко, “зрікається минулого швидше, ніж воно стає минулим”.
Для героя
найдоступнішим способом асимілюватись з міщанами виявляється література. Будучи
начитаною людиною, Радченко сам починає писати і досить швидко добивається
успіху.
“Знати
літературу є перша ознака культурної людини”, — вважає він. Кожен
наступний гонорар за літературну діяльність герой вкладає у власні перетворення
і вдосконалення — новий одяг, зміну помешкання, у своїх приятелів та жінок. У
своїх рішеннях і діях керується власною користю, — “Література, виявилось, не тільки почесна а й владна річ,
тобто двічі варта уваги”.
Абстрагований від
свого минулого, Степан переймається лише своїм майбутнім і віщує собі успіх, — “позирав у майбутній добробут”. Його цікавить будь-який спосіб наблизитись до міської
культури. У головного героя часто міняється настрій.
Це стосується
передусім ставлення до міста. Бачимо то невпевненість, навіть переляк: “Ну навіщо було сюди збиратись? Що буде далі, як він
[Радченко] житиме? … Чом було не їхати до свого окружного міста на педкурси?” , то захват: “Радісним було йому й перше знайомство з міськими людьми”, то відчуження “Відчував дивну красу міста … але ненавидів [його]…” , “все у
місті якесь неприродне”(?).
Помітні зміни
відбуваються і у ставленні до своїх так званих приятелів і коханок. Він
приятелює лише з тими, в кому бачить якусь перевагу над собою і хто може бути
для нього взірцем. Щойно Степанові починає здаватись, що він зрівнявся з
“приятелем”, одразу ж від нього дистанціюється і часто навіть відчуває зневагу,
а жінок змінює їх відповідно до власного статусу.
Єдине у чому Степан
стабільний — потреба самостверджуватись і рухатись вперед. “Не ненавидіти місто треба, а здобути”, намовляв він себе. Радченко постійно себе підбадьорює. З кожним
успіхом він відверто пишається собою. Наприклад, написавши своє перше
оповідання Степан не міг собою натішитись: “закохано гортав сторінки”,“подавав собі великі надії” і потребував визнання, — “Хай дивуються, хай заздрять”, думав герой.
Водночас Радченко cповнений особистих комплексів. Він практично весь час не
вдоволений обставинами, що довкола нього складаються, а сором за своє
походження постійно переслідує його, — “Сором обійняв його за себе колишнього, за несвітську
наївність його…”.
Кидається у вічі й
те, що з кожним новим епізодом у житті героя, він стає все жорстокішим і
різкішим. В “Місті” присутнє незвичне для тогочасної української літератури
нехтування ґрунтовними моральними засадами та людськими прагненнями і емоціями (“Щастя
…[це] недуга душевної короткозорості, можливе воно тільки в
умовах неповного знання про речі” ).
Герой Підмогильного
відверто кепкує з усіх високих почуттів (“Золотий вік кохання минув, лицарі й дами розтанули у
віковій млі” , “Шлях до
душі веде крізь тіло” , “Вогонь любові запашний тільки мить”), не готовий до відповідальності і не здатен до
стабільності (“… та ін.). Степана Радченка не можна трактувати як приклад
для наслідування, водночас важко стверджувати, що він негативний персонаж.
Підмогильний
демонструє, що “високі
ідеали” далекі від
реальності, особливо, якщо йдеться про життя вихідця з села, якому самотужки
доводиться долати складні виклики . Пройшовши цілий ряд успішних трансформацій
і зближення з містом, герой раптом вдається до переосмислення минулого прагне
колишнього життя, зокрема усвідомлює, що єдиним справжнім коханням у його житті
була односельчанка Надійка, якою він знехтував у пориві відцуратися від свого
минулого.
Зустрівши після
тривалої перерви свого давнього приятеля Левка, який колись був взірцем для
головного героя, в Степана з’являються несподівані думки про повернення до
рідного села, адже місто завжди було “чужим його душі”.
Надійка
Надійка, яка мешкає
в сараї (столярня) Гнідих, де за стінкою жили корови — це символ села. (Степан
відчував себе чужим у місті. Навіть у книжках зосереджувалося все чуже, усі
небезпеки. Поступово Степан розуміє, що місто треба здобути, а не ненавидіти. А
він — це нова сила, що покликана із сіл змінити місто, він має стати на зміну
гнилизні минулого, будувати майбутнє. Переконаний, що має
навчатись, щоб потім повернутися до села).
Мусінька
Мусінька (Тамара Василівна Гніда), яка мешкає в кухні Гнідих. (Починає знайомитися з містом. Усвідомлює, що не повернеться
до села. Степан ще не відчуває себе причетним ні до села, ні до міста. Стан
«непевної рівноваги між рудим френчем і сірим піджаком». Відчуває себе
самотньо. Знайомиться з усім тим, що символізує причетність до міста: тістечка,
магазини, кіно, міські жінки.
Зоська
Зоська Голубовська, мешкає в кімнаті на Львівській вулиці, яку
віддав Борис Задорожній. (Прагне
увійти до міського товариства, а Зоська як спосіб зробити це. Прагнення стати
справжнім городянином. Зоська — це типовий міський персонаж. Символізує
утвердження Степана в місті).
Рита
Рита мешкає в
«Справжній кімнаті» (простора, світла й окрема кімната у великому будинку десь
в новому районі). (Степан відчуває себе вже частиною міста. Він упевнений у
собі. Прагне насолоджуватися всіма перевагами міського життя, компенсувати
згаяний час. «Досі він любив жінок, випадково зустрінутих на його шляху, а сам
ще не обирав». У стосунках з жінками він переходить від пасивного до активного
вибору).
Поурочно-тематичне планування
та завдання з
української мови для учнів
21групи
(на
період карантину з15.10-18.10)
|
7 |
Написання
слів іншомовного походження. Правило “дев’ятки” |
Підручник§42,впр5,7 |
Українська
мова (Авраменко) 10 клас 2018-https://pidruchnyk.com.ua/1168-ukrainska-mova-10-klas-avramenko.html
Апостроф у словах іншомовного походження
|
Правила |
Приклади |
|
Апостроф пишуть перед я, ю, є, ї, що позначають два звуки: |
|
|
1) після б, п, м, в, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: |
п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, миш’як,
торф’яний, кар’єра; Рив’єра, Монтеск’є, Руж’є, Фур’є |
|
2) між частинами складних слів: |
Фельд’єгер, транс’європейський, Мін’юст |
|
3) після кінцевого приголосного префікса: |
ад’юнкт, ад’ютант, кон’юнктура, кон’юнктивіт, ін’єкція |
|
Апостроф не пишуть: |
|
|
бязь, рюш, фюзеляж; Гюго; |
|
|
курйоз, серйозний |
|
Довідка: 4) перед я, ю, є, ї, якщо вони позначають один
звук і пом’якшують попередній приголосний; 5) перед буквосполученням йо.
Знак м'якшення в словах
іншомовного походження
|
Правила |
Приклади |
|
Знак м’якшення пишеться після приголосних д, т, з, с, л, н: |
|
|
1) перед я, ю, є, ї, йо, що передають два звуки |
адью, марсельєза, мільярд, бульйон,
віньєтка, Лавуазьє, Жузьє, Мольєр, Ньютон, Віньі |
|
2) після л у середині слова перед
приголосним і в кінці слова відповідно до вимови |
фільм, альбатрос, фальш, Нельсон, білль,
магістраль, Рафаель; |
|
3) у кінці слів відповідно до вимови |
шампунь, Булонь |
|
Знак м’якшення не пишеться |
|
|
мадяр, Тетяна, Касян, |
|
|
залп, метал |
|
Довідка: 4) перед я, ю, коли вони позначають
сполучення пом’якшеного приголосного з а, у; 5) відповідно до вимови.
Умови подвоєння букв у
словах іншомовного походження
|
Умови |
Приклади |
|
|
1. Унаслідок збігу однакових звуків на межі
префікса й кореня або між основами складних слів |
ірраціональний, інноваційний, контрреволюція |
|
|
2. У географічних, особових назвах та їхніх
похідних |
Будда, Аллах, Гіппократ, Авіценна,
Ганнібал, Одіссей, Кассандра, Руссо, Макіавеллі, Торрічеллі, Діккенс,
Теккерей, Джонні, Бетті, Мюллер, Руссо, Шиллер; Еллада, Брюссель, Ніцца,
Апенніни, Андорра, Бонн, Канни, Міссісіпі, Таллінн, Яффа, Голландія, Марокко;
шиллерівський, голландський, марокканський |
|
|
3. У чоловічих і жіночих іменах |
Аполлон, Джанні, Білл, Аполлінарій,
Віссаріон, Геннадій, Еммануїл, Палладій, Алла, Бетті, Віолетта, Ганна, Жанна,
Елла, Маріанна, Римма, Сусанна |
|
|
4. У деяких загальних назвах (винятки) |
аннали, мулла, панна, тонна, брутто, нетто,
ванна, мадонна |
|
|
5. У словах, що мають омоніми: |
біль (страждання) |
білль (законопроект) |
|
бона (паперові гроші, що вийшли з обігу) |
бонна (вихователька,
гувернантка) |
|
|
була (ж. р. від слова бути) |
булла (папська грамота, послання, скріплене печаткою) |
|
|
віла (русалка) |
вілла (комфортабельний будинок за містом) |
|
|
гал (наріст на
рослині) |
галл (мешканець
Галлії) |
|
|
галицизм (від Галичина) |
галліцизм (від галльський) |
|
|
гама (ряд звуків у межах октави) |
гамма (літера; спалах) |
|
|
голанка (порода
курки) |
голландка (мешканка
Голландії) |
|
|
мана (привид, ілюзія) |
манна (деякі їстівні лишайники, застиглий сік ясеня, тополі й
ін.) |
|
|
міра (одиниця виміру) |
мірра (ароматична
смола) |
|
|
мото... (частина складного
слова, що означає «моторний») |
мотто (епіграф, гасло, дотепний вислів) |
|
|
пені (Р. в. від іменника пеня) |
пенні (розмінна монета Великобританії та Фінляндії) |
|
|
прусак (тарган) |
пруссак |
|
Правопис голосних у словах
іншомовного походження
|
Буква |
Правила правопису |
Приклади |
|
И |
У загальних назвах іншомовного походження и
пишемо за «правилом дев’ятки» — після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (де ти з’їси цю чашу жиру) |
|
|
В основах слів перед наступним приголосним
(крім й) |
Динаміка, джинси, символ, цитата, режим,
ритм, консиліум, дизель (але: мартіні, місіс,
сіті); |
|
|
У складних словах з першою частиною ди-, що означає «двічі» |
Дилема, дифтонг, дилогія, дискусія,
дивіденд |
|
|
У префіксах анти- |
Антибіотик, антипод, антициклон, антитеза,
антикваріат, антивірус |
|
|
У словах, що починаються на деци- |
Децибел, дециметр, децилітр |
|
|
У давно запозичених словах |
Єхидна, імбир, бурмистр (але: бургомістр), кипарис, вимпел, кий,
спирт, химера |
|
|
У словах запозичених зі східних мов,
переважно тюркських |
Акин, киргиз, кинджал, кисет, кишлак,
шпинат, кизил |
|
|
У словах церковного вжитку |
Єпископ, митра, митрополит, херувим,
християнство |
|
|
І |
На початку слова |
Історія, ідеал, імітатор |
|
Після префікса дез- |
Дезінфекція, дезінтеграція |
|
|
Після приголосного перед голосним та й |
Авіатор, тріо |
|
|
Увага! Дізель (прізвище) — дизель (двигун), Сілует (прізвище)
— силует (обрис) |
||
|
У після приголосних б, п, в, м, ф, г, ґ, к,
х, л, н (крім «дев’ятки») перед
іншим приголосним |
Бізнесмен, вітраж, фінал, ліра, хітон,
мінор, піанісимо; |
|
|
У кінці невідмінюваних загальних назв |
Візаві, поні, конфеті, жалюзі |
|
|
Ї |
Після голосних; але у складних словах і після префіксів пишемо і |
Атеїзм, круїз; староіспанський,
доісторичний, новоіндійський, поінформувати |
|
Е |
На початку слова |
Енергія, екватор, Еквадор, епітет |
|
Після голосного, крім е та і |
Поезія, дуель, каное (але: траєкторія) |
|
|
Після твердих приголосних |
Декан, інтелект, референдум, геній |
|
|
У префіксах де-, ре- |
Дестабілізація, декомпресор, регенерація, рекультивація |
|
|
Увага! Який саме голосний писати в префіксах де-, дез-, диз-, дис-, залежить від значення
слова: Де- означає 1) віддалення,
виділення, скасування, припинення, усунення чого-небудь: демонтаж, демобілізація; 2) рух донизу, зниження: девальвація, декаданс,
демпінг. Дез- означає знищення,
видалення, відсутність чи спотворення чогось: дезактивація, дезорієнтація. Диз- і дис- означають поділ,
розділ, позбавлення, утруднення, утрату, надають поняттю негативного або
протилежного змісту: дизасоціація, дислокація,
дискваліфікація, дисгармонія |
||
|
У кінці невідмінюваних слів |
Кашне, кафе |
|
|
Є |
На початку слова залежно від вимови в давно
запозичених словах |
Єзуїт, єфрейтор |
|
Після е, і, й, знака м’якшення та
апострофа |
Конвеєр, кар’єра, орієнтир, спанієль; (але: плеєр, дієз) |
|
|
У кінці невідмінюваних слів після м’яких
приголосних та апострофа |
Ательє, досьє, круп’є |
|
|
У |
Після ж, ч, ш, ф |
Журі, парашут, парфумерія |
Поурочно-тематичне
планування та завдання з
української літератури для
учнів 23групи
(на
період карантину з15.10-18.10)
|
6 |
Світ людини
у зв’язку зі світом
природи. Фольклорне тло твору. Образи
й символи в ньому. Образи
Івана та Марічки як утілення романтичної ідеї незнищенності
кохання. |
Ст.155-156
підручн.Письмова характеристика головних героїв повісті»Тіні забутих предків» |
План характеристики героя літературного твору
1. Дані про героя ( з якої книги, головний чи другорядний,
центральний чи епізодичний).
2. Портрет героя (якщо змінюється, то як?).
3. Вчинки героя.Як вони розкривають його внутрішній світ?
4. Мова героя.
5. Ставлення до героя інших персонажів твору.Чим воно зумовлене?
6. Додаткові художні відомості (деталі, описи, тощо, які характеризують
внутрішній світ героя, зміни, які з ним відбуваються).
7. Ставлення автора до свого героя.
8. Ваше ставлення до героя
Українська
література (Авраменко, Пахаренко) 10 клас 2018https://pidruchnyk.com.ua/392-ukrayinska-lteratura-avramenko-paharenko-10-kla
Коментарі
Дописати коментар